Close

Офшори: Неприпустима назва — Вікіпедія

Содержание

Світ не прогнеться під нас. Як BEPS знищив офшори

Світ перевернувся, усі напрацьовані роками схеми зруйновано, банки перетворилися з друзів на злих ворогів. Що відбувається та навіщо це все? Як жити та займатися бізнесом далі, як оптимізуватися? Як зберегти нажите непосильною працею? Ці запитання вже вжилися в нас за останні кілька років, це вже невроз. І кожен новий рік приносить нові «радості» у вигляді ухвалених законів. Чому так відбувається, читайте далі у статті.


Маєте Телеграм? Два кліки — і ви не пропустите жодної важливої юридичної новини. Нічого зайвого, лише #самасуть. З турботою про ваш час!

Отже, як ми всі знаємо, з січня 2016 р. «ці страшні БЕПСи» набули чинності та неухильно ведуть війну з офшорами та іншими можливими схемами мінімізації оподаткування руху капіталу до приватних рук реальних акціонерів, тобто власників цих капіталів. Це вони призвели до того, що ви вже забули солодкі слова «вийти в кеш за нуль відсотків на податки», що зруйнувалися всі ваші дешеві схеми виведення грошей за кордон (Україна–Кіпр–БВО).

І саме вони призвели до того, що банки — вже не союзники, а, найімовірніше, перші, хто здасть вас державним органам.

Зовсім коротко для тих, хто не в курсі справи: що таке БЕПС. BEPS (Base erosion and Profit Shifting) — це проєкт Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) з розробки заходів протидії розмиванню податкової бази та виведенню прибутку. Ця ініціатива країн G20 обумовлена потребою розробити багатосторонній механізм боротьби з податковим плануванням, спрямованим на зменшення податкової бази та переміщення оподатковуваного прибутку до юрисдикцій зі сприятливішим режимом оподаткування. План BEPS передбачає 15 кроків;

Крок 1: оподаткування компаній цифрового сектору економіки.

Крок 2: оподаткування гібридних інструментів.

Крок 3: правила щодо «контрольованих іноземних компаній».

Крок 4: розмивання податкової бази шляхом віднесення процентних платежів до складу витрат.

Крок 5: боротьба з податковими зловживаннями, пов’язаними з використанням спеціальних режимів оподаткування.

Крок 6: зловживання при застосуванні податкових конвенцій.

Крок 7: штучне уникнення статусу постійного представництва.

Крок 8: трансфертне ціноутворення: нематеріальні активи.

Крок 9: трансфертне ціноутворення: ризики і капітал.

Крок 10: трансфертне ціноутворення: операції з підвищеним ризиком.

Крок 11: розробка методології збору та аналізу інформації про розмивання бази оподаткування та виведення прибутку.

Крок 12: розкриття інформації про використання схем агресивного податкового планування.

Крок 13: підготовка документації з трансфертного ціноутворення.

Крок 14: механізми вирішення спорів щодо застосування договорів про уникнення подвійного оподаткування між країнами.

Крок 15: багатосторонній інструмент для внесення змін у двосторонні угоди.

Наводжу порівняльну таблицю, як і де були знищені наші найулюбленіші іграшки в податковому плануванні, а саме, називаючи своїм ім’ям – податковій мінімізації, тому що плануванням це було назвати вкрай складно. А податкове планування живе й досі і житиме ще довго, бо це те саме планування, яке ми робимо цивілізованим клієнтам, наприклад, під час виходу на нові ринки, оптимізації нових розрахунків у групі та з контрагентами, реструктуризації та оптимізації бізнес-структур, інвестуванні тощо. Є лише одне АЛЕ: тут ніколи не стоїть запит «податки в нуль».

У таблиці я спеціально вказала 2015 р., тобто за рік до БЕПС, але деякі інструменти пропрацювали десь до 2019 р., особливо до 2018 р. — краху АБЛВ, коли цей «великий» банк працював, як хотів, без жодних правил (див. таблицю).

        (для перегляду натисність на зображення)

***

І ось тепер, після всього, дуже коротко перерахованого в таблиці, хто скаже, що офшори ще живі? Так, хтось, може, й скаже, але це ще «недобиті» щасливці, до яких «руки не дійшли», або дуже, ну дуже багаті люди та компанії. Так, зараз складно прийняти нові правила гри після старих, таких дешевих і зручних. Так, клієнтів дуже сильно «ламає», але, на жаль, такими є реалії. І ці правила лише посилюватимуться. Світ не прогнеться під нас, отже, настав час займатися законним податковим плануванням, яке завжди можливе.

Пісок крізь пальці: офшори в українській і світовій економіці

Олексій Вєдров

Опубліковано в: Спільне, 2014, №7: Другий світ

Нещодавнє буремне обговорення офшорів у пресі – українській (переважно у зв’язку з кіпрською кризою) та світовій (зокрема у зв’язку з нею) – звичайно, засвідчує певний прогрес у розумінні соціально-економічних реалій порівняно з ще пару років тому більш трендовим тавруванням «зарегульованості», бюрократії та корупції. Дискусія, однак, здебільшого велася в категоріях моралі і права: знахабнілі егоїстичні еліти нехтують правилами правової держави і ошукують ту державу, яка саме і створює умови для їхньої економічної діяльності. Це картинка доволі однобічна, адже «протистояння» деяких урядів і офшорного лобі є радше новим феноменом, який і спровокував виплеск раніше замовчуваної теми в ЗМІ. До того уряди часто самі підтримували це лобі та навіть виступали в його ролі. Ну і, звісно ж, у дуже багатьох випадках фізичні та юридичні особи, що використовують офшори, діють цілком легально і не суперечать букві закону, тому засудити їх як правопорушників не випадає. Натомість «дух» закону – це така ефемерна річ, яку краще й не братися визначати. Моральне засудження, звичайно, більш виправдане та підігріває протестні настрої, однак самими лише моральними проповідями проблему офшорів не усунеш. Якщо є простий обхідний шлях максимізації прибутку – бізнес обов’язково буде його використовувати, хоча б тому, що цього вимагає успішне існування в конкурентному середовищі. Створення, підтримку й використання офшорів радше треба розуміти як один із численних прикладів соціалізації видатків і приватизації прибутків – важливого інструменту накопичення капіталу та утримування класової влади буржуазії. Саме в цій оптиці політичної боротьби з боку буржуазії і треба прочитувати все викладене нижче.

Цей матеріал починається зі спроби визначення офшорів, опису їхніх цілей та механізмів їхнього функціонування (1). За цим буде наведено географію та деякі ключові моменти з історії офшорів та показано їхню роль у відтворенні глобальної нерівності (2). Після змалювання загальної картини ми зможемо перейти до теми використання офшорів, насамперед Республіки Кіпр, українським капіталом (3). Саме у цьому контексті буде показано історію фінансової кризи на острові та політичні й медійні реакції на неї в Україні, а також політичні та економічні перспективи, що випливають зі спроб боротьби з офшорами в цій країні й у світі (4) .

 

Природа і спосіб роботи офшорів

Що таке офшори? Даючи визначення цього поняття, вдаватися в юридичні тонкощі – остання справа. Якщо Кабмін України не включає Кіпр, Швейцарію, Ліхтенштейн чи Люксембург до офіційного списку офшорів, це жодним чином не скасовує того факту, що ці юрисдикції український бізнес використовує саме так, як у всьому світі використовують інші такі юрисдикції: з метою уникнення («оптимізації») сплати податків або задля проведення заборонених в інших юрисдикціях фінансових операцій. Часто гроші, що зберігаються в таких юрисдикціях, є «брудними» – наприклад, отриманими в ході торгівлі зброєю чи людьми. Офшори дозволяють «відмивати» ці гроші. З огляду на цю реальну роль офшорів, більш-менш вдалим є широке визначення, що його дає Ніколас Шексон: це «місця, що прагнуть залучити гроші, пропонуючи політично стабільні інституції, які допомагають людям чи юридичним особам обходити правила, закони та регулювання інших юрисдикцій» (Shaxson: 237).

Тож які можливості надають бізнесу офшорні зони? Як їх використовують? Якими шляхами капітал залишає країни походження, уникаючи сплати податків?

По-перше, офшори пропонують секретність. Податківцям, журналістам і активістам надзвичайно важко дізнатися, хто конкретно криється за тією чи іншою зареєстрованою в юрисдикції фірмою та звідки взялися гроші на банківських рахунках. Часто можливим є відкриття анонімних банківських рахунків. Популярною формою приховання особи власника є трасти, коли певні активи формально переходять у власність іншої особи (як правило, професіонала або спеціалізованої компанії), яка зобов’язується розпоряджатися активами в інтересах певних бенефіціарів. У такому разі, якщо ви й зможете дізнатися, хто є власником фірми або рахунку, за жодних обставин вам ніхто не розповість про бенефіціарів. Деякі колишні працівники цієї сфери й хотіли б поділитися інформацією, та їхні угоди їм не дозволяють – якщо людина не хоче опинитися за ґратами, вона мусить забрати ці таємниці в могилу. Непрозорості сприяє також надзвичайно складна, розгалужена і непрозора структура корпорацій, різні дочірні підприємства яких можуть бути зареєстровані в різних офшорах. При цьому деякі секретні юрисдикції намагаються зберегти пристойний імідж, аргументуючи це наданням інформації «на вимогу» компетентних органів інших держав. Проблема тут не тільки в тому, що частина офшорів просто не має потрібної важливої інформації завдяки надзвичайно лояльному до клієнта режиму, а й у тому, що інформація «на вимогу» надається, як правило, лише якщо є докази порушень з боку клієнта. Але запитана інформація в багатьох випадках саме і є єдиним джерелом таких доказів! Утворюється коло, яке дозволяє клієнтові уникнути відповідальності, а офшору – зберегти репутацію. Секретність настільки приваблює фірми, що на Британських Віргінських островах з населенням у 25 000 людей зареєстровано 800 000 компаній, тобто на кожну людину припадає по 32 фірми.

По-друге, дуже популярним є механізм трансфертного ціноутворення. В його основі лежить ідея, що треба мінімізувати декларовану вартість експортованих товарів і максимізувати декларовану вартість імпортованих. Підприємство продає певний товар дочірній компанії, зареєстрованій в офшорі, за заниженою ціною і, відповідно, сплачує менше податків з такої реалізації. Після цього дочірня компанія з офшору може продати цей товар афілійованому підприємству в країні походження (або іншій несекретній юрисдикції) за ринковою ціною. Це дозволяє підприємству показати занижені прибутки і, відповідно, сплатити значно менший податок. Прибуток акумулюється в тому підприємстві, яке зареєстроване в юрисдикції з нижчим оподаткуванням. Звичайно, така «торгівля» відбувається лише на папері, де-факто ніхто не перевозить «продані» й «куплені» товари туди й назад. Про значущість цього механізму свідчить одна цифра: за деякими оцінками, близько 60% усієї міжнародної торгівлі проводиться через офшори.

За подібним принципом «мінімізуй прибутки в юрисдикції з високим оподаткуванням – максимізуй їх в юрисдикції з низьким оподаткуванням» діє і кредитування дочірніх підприємств. Підприємство видає кредит компанії, зареєстрованій в офшорі, під низький відсоток, а вона, в свою чергу, видає першій кредит під високий відсоток. Таким чином компанія, зареєстрована в «нормальній» юрисдикції, погіршує оподатковуваний баланс, а прибуток, знову ж таки, акумулюється в офшорній компанії з низьким оподаткуванням. Важливо подбати і про те, щоб дивіденди виплачувалися від тих афілійованих підприємств, які зареєстровані в офшорах, де оподаткування дивідендів низьке (інколи – нульове).

Ну і, звісно, офшори охоче використовують для того, щоб спокійно здійснювати заборонені «вдома» фінансові операції. Адже в багатьох із них можна видати кредит або позичити гроші під будь-який відсоток (все регулює виключно невидима рука ринку), купити чи продати цінні папери будь-якої сумнівності. Тому офшори зіграли неабияку роль у нинішній фінансовій кризі. Але зупинимось ми не на цьому, а на більш принципових речах.

 

Офшори — чинник глобальної нерівності

У загальних уявленнях офшори – це такі острови з пальмами в океані, де багатії катаються на яхтах, п’ють віскі й нюхають кокаїн, сидячи на валізах з доларами. Це тільки частина правди. Маю на увазі, звичайно, не тільки географічний вимір, а й – насамперед – вимір політичний. Звісно, Кіпр і Кайманові острови в дечому відповідають цьому уявленню, але треба розуміти, в чиїх інтересах і завдяки кому створювалося податкове та фінансове законодавство в цих країнах. Переважна більшість цих дрібних юрисдикцій знаходиться в зоні впливу великих регіональних потуг, активно приймає капітал із них та підтримується відповідним лобі. Острів Ґернсі, острів Джерсі, острів Мен, Кайманові острови, Британські Віргінські острови, острови Теркс і Кайкос, Бермудські острови – все це уламки Британської імперії, які вирішили не проголошувати незалежність і де правлять губернатори, призначувані британською королевою. Улюблений українськими бізнесменами Кіпр з 1878 до 1960 року також перебував під британським управлінням. Радники фінансових раїв сидять у лондонському Сіті. Лондон є вузлом, через який проходять фінансові потоки на острови та з них. Ахметов купив найдорожчі апартаменти, Березовський прожив останні роки життя, Абрамович став господарем футбольного клубу в цьому місті далеко не тільки тому, що хотіли мати активи у престижному місті. Просто в Лондоні можна налагодити потрібні контакти, отримати потрібні юридичні та банківські послуги, що відчиняють двері на омріяні острови. З рекомендацією з Лондона до тебе ніхто не буде прискіпуватися з зайвими питаннями та, дуже імовірно, тебе зустрінуть партнери твоїх партнерів, адже на островах працюють фахівці з метрополії.

Не тільки Сіті має офшори-сателіти. Вол-Стріт не може миритися з тим, щоб британська еліта захопила контроль над потоками капіталу, тому почала опікуватися своєю кишеньковою мережею офшорів. Це географічно близькі до Штатів Багамські та Американські Віргінські острови, а також низка інших острівних держав у Карибському басейні, Панама, Беліз та Коста-Рика в Центральній Америці. Та цікавіше, що роль офшорів як для капіталу з США чи Канади, так і для охочих вивезти гроші з Латинської Америки грають окремі штати самих США. У першому індексі офшорів Financial Secrecy Index, створеному 2009 року, рейтинг секретності очолив американський штат Делавер. Він мав репутацію привабливої для корпорацій юрисдикції ще на початку 20 століття, але нещодавно особливо наростив вплив: наразі в штаті зареєстровано близько 50% американських корпорацій, що продають акції на біржі. Шексон докладно описує історію про те, як лобісти з Вол-Стріт фактично привезли законодавцям штату готовий законопроект, що регулює діяльність корпорацій, наобіцявши золоті гори. Суті законопроекту майже ніхто не зрозумів – достатньо було того, що він мав би збагатити штат. Варто було показати приклад одному штату, як у змагання за залучення капіталів з решти країни включилися й інші. Особливо привабливими сьогодні є Флорида та Вайомінг.

Нині заледве якась потужна економіка обходиться без кишенькових офшорів. У континентальній Європі є Люксембург, Ліхтенштейн, Андорра, Швейцарія (насамперед кантон Цуґ), Австрія, Латвія та Нідерланди; для Росії та інших пострадянських країн це Кіпр; для Китаю та країн Південно-Східної Азії – Гонконг, Макао, Сінгапур; понад 40% прямих іноземних інвестицій в Індію надходять з Маврикію.

Із усього цього мало стати зрозуміло, що не тільки жадібні українські олігархи прагнуть вивезти народні гроші, щоб потім «реінвестувати» їх у яке-небудь Межигір’я. Послугами секретних юрисдикцій охоче користується не тільки СКМ чи «Інтерпайп», а й Google, Microsoft, Apple і Amazon. (Google UK, наприклад, зареєстрований в Ірландії, та й то номінально – в основному прибутки зосереджуються на Кайманових островах, так що 2012 року з обігу 3,2 млрд. фунтів компанія заплатила лише 3,4 млн. фунтів податків. Але це принаймні 0,1%; а ось британське відділення Amazon, офіційно зареєстроване в Люксембурзі, заплатило лише 0,05% – 2,4 млн. фунтів з 4,3 млрд. фунтів обігу. Комісія Сенату США звинувачує концерн Apple у тому, що він завдяки хитро побудованій корпоративній структурі з активним використанням ірландської юрисдикції не зобов’язаний платити податки в жодній юрисдикції.) З відкритими обіймами чекають їх не тільки на Кіпрі й Кайманових островах, а й у поважних Швейцарії, Австрії, Нідерландах, штатах США та в самому Лондоні. Tax Justice Network постійно наголошує на тому, що переключення уваги з рейтингу корупції Transparency International на рейтинг секретності юрисдикцій дозволяє інакше поглянути на стосунки між першим і третім світом. Треба зважати, стверджують автори мережі, не тільки на те, хто є створює «корупційну пропозицію», а і на те, де є попит на корупцію. В індексі сприйняття корупції деякі злісні офшори виявилися найбільш чистими: Швейцарія за некорумпованістю шоста, Нідерланди – дванадцяті, Люксембург – дев’ятий, Гонконг – чотирнадцятий, Багами – двадцять другі, а Кіпр – двадцять дев’ятий. Натомість африканські країни, чимало латиноамериканських та більшість країн колишнього СРСР геть корумповані. Із цього легко зробити висновок (і такий висновок постійно роблять експерти-політологи, економісти та журналісти), що «країни, що розвиваються» самі винні у своїх бідах, бо не можуть створити прозорих інституцій, обирають корумпованих правителів, дають хабарі та взагалі живуть не по правді. Але правда полягає в тому, що хтось гроші, створені в цих країнах, охоче приймає на збереження і заробляє на цьому, створюючи зі свого боку додаткові стимули для виведення і приховання капіталів. За деякими підрахунками, на кожен долар допомоги країнам, що розвиваються, припадає 10 доларів, виведених із третього світу в офшори, розташовані переважно в першому світі. Треба зважити також на те, що виведення капіталів змушує ці країни звертатися по нову допомогу у вигляді кредитів, які потім треба віддавати разом з відсотками, відкладаючи реалізацію необхідних для забезпечення елементарних людських потреб програм, відмовляючись від них або скорочуючи видатки. Так офшори вносять свою частку в підтримку глобальної нерівності. Тому, коли хтось вчергове скаже: «Ці африканці/індійці/українці самі винні, дивись, яка там корупція», – і вкаже на рейтинг сприйняття корупції, покажіть у відповідь рейтинг фінансової секретності та спитайте, хто тут корумпований. Все залежить, звичайно, від визначення корупції. Можна включити офшорні практики до її визначення та сказати, що Швейцарія – одна з найбільш корумпованих країн світу; а можна не дивувати так сильно переглядом понять, а просто наполягати на тому, що корупція – це не така суттєва проблема, як прийнято вважати. Принаймні через офшори в руках багатіїв зосереджуються значно більше коштів, ніж через прості хабарі та, можливо, також через відкати.

Ця індустрія особливих корпоративних, податкових і фінансових режимів почала виникати ще в 1920-х роках і, напевно, була пов’язана з першими спробами держав посилити регулювання ринків та попіклуватися про перерозподіл коштів через податки у відповідь на масові робітничі рухи. Послугами їх користувалися не тільки «просто» капіталісти, а і відвертий криміналітет, а також диктатори різноманітного ґатунку, серед яких і Кім Чен Ір. Не залишався осторонь цього процесу й СРСР: наприклад, Московський народний банк був вельми активним у Лондоні та Сінгапурі, а знамениту угоду про уникнення подвійного оподаткування з Кіпром було укладено ще 1982 року. При цьому саме останнім часом на повну потужність запрацювала логіка «перегонів донизу» між юрисдикціями: хто запропонує більш сприятливий податковий режим, більше можливостей приховати статки, більше свободи укладення ризикованих фінансових угод. Для малих країн це можливість здобути якусь копійку на місцеві потреби завдяки валу охочих привезти гроші чи зареєструвати фірму (втім, не завжди ці спроби такі вже успішні: Беліз або Латвію не можна назвати заможними країнами по мірках їхніх регіонів). Для більших країн включення до цього процесу є інколи вимушеним: місцеві капіталісти люблять погрожувати тим, що просто втечуть, якщо не буде дерегульовано фінанси, знижено податки, зменшено документообіг або навіть урізано мінімальну зарплату. Офшорне лобі, звичайно, не могло не схопитися за цю тему й почало вихваляти цю ситуацію як нормальний ринок, якого і треба прагнути. Всі принади офшорного законодавства – це і є своєрідна послуга, яку уряди офшорів пропонують підприємствам. Хто пропонує гірше за інших – винуватий сам. Нарешті, можливість виведення активів в офшори посилює конкурентні позиції корпорацій на міжнародних ринках, адже дозволяє продавати вироблений товар за нижчою ціною. Це створює додатковий аргумент для корпоративних лобі в перемовинах із державою походження.

 

Використання офшорів українським бізнесом

Tax Justice Network оцінює кошти, виведені з України в офшори, у 165 млрд. доларів. За оцінками колишнього заступника голови НБУ Ярослава Солтиса, на Кіпрі зберігалося близько 12-13 млрд. доларів українського походження, а Олександр Савченко, який обіймав таку саму посаду, називає цифру близько 25 млрд. доларів. Міністр доходів і зборів Олександр Клименко стверджує, що в офшори з України тільки по торгових операціях іде близько 100 млрд. грн. щорічно, із яких бюджет недоотримує 20-25 млрд. грн. Це майже половина бюджетного дефіциту України, передбаченого на 2013 рік. Також 20 млрд. грн. – це близько шести бюджетів Національної академії наук України, восьми загальних річних обсягів субвенцій на реконструкцію, ремонт і утримання вулиць і доріг по всій країні, вдвічі більше, ніж усі заплановані на поточний рік видатки в галузі охорони здоров’я, або цілий освітній бюджет. А йдеться ж тільки про трансфертне ціноутворення, є й інші механізми виведення грошей!

Серед усіх офшорів для українського капіталу набув особливої значущості Кіпр. На кінець 2012 року, за офіційними даними Державної служби статистики України, загальна накопичена сума інвестицій зареєстрованих на Кіпрі підприємств склала 17 275 млн. дол. При цьому українські олігархи не відразу перейняли передовий досвід світового капіталізму, і Кіпр набував цієї ролі лише поступово. Поглянемо на графік, складений на основі даних Державної служби статистики.

 

 

Частка прямих іноземних інвестицій із Кіпру протягом дванадцяти років виросла з 11 до 33%. Тільки починаючи з кризового 2009 року ця держава стабільно є лідером за обсягом ПІІ в Україну. У 2001-2003 роках в українську економіку найбільше було інвестовано з США , а в 2006-2009 роках – з Німеччини . Цікаво, що найбільш суттєвий стрибок як сум заведених із Кіпру коштів, так і частки кіпрських інвестицій серед усіх прямих іноземних інвестицій відбувся з 2005 до 2007 року: обсяг інвестицій за цей період зріс майже вчетверо, а їх частка – більше ніж удвічі. Це може бути пов’язано з масштабним переділом майна після «помаранчевої революції» або з новими можливостями «оптимізації». Наразі жодне з цих двох припущень підтвердити не вдалося.

Якщо роль Кіпру в іноземному інвестуванні в українську економіку значна, але все ж не виключна, то, якщо вірити даним Державної служби статистики, українські капіталісти майже нікуди, крім Кіпру, і не інвестують. Однак природа цих інвестицій специфічна: 91,76% інвестицій у Кіпр – це операції з нерухомим майном, оренда, інжиніринг (послуги з підготовки та забезпечення процесу виробництва та реалізації продукції) та надання послуг підприємцям, а ще 7,62% – це фінансові інвестиції. Тобто понад 99% інвестицій зав’язані саме на створення, підтримку і діяльність українських фірм в офшорі. Оскільки статистична інформація до 2007 року геть недостовірна (інвестиції з України буцімто підстрибнули за один рік з 4,4 у 2006 до 5825,5 млн. доларів у 2007 році), ми звели дані про інвестування в економіку інших країн лише з 2007 року:

 

 

Частка інвестицій на Кіпр протягом 2007-2012 років коливалася в межах 89,6-94% з легкою тенденцією до зниження. Впадає в око те, що в 2012 році, коли вже було відомо про кризовий стан кіпрської економіки, частину активів з острова було виведено. Порівняння представлених у двох графіках сум говорить про і без того очевидну істину, що вигідніше контролювати активи українських компаній з Кіпру, ніж навпаки.

І ще одна промовиста статистика: за даними Нацбанку, у 2012 році сума грошових переказів фізичних осіб склала 7,5 млрд. доларів і перевищила суму прямих іноземних інвестицій (6,013 млрд. доларів). Оскільки більша частина цієї суми – це кошти, які переказали на батьківщину заробітчани, а «прямі іноземні інвестиції» частково є насправді внутрішніми інвестиціями, проведеними через офшори, можна припустити, що трудові мігранти постачають в Україну більше коштів, ніж іноземні та українські капіталісти разом узяті.

Варто повторити те, що стосується всього світу, і про Україну: використання офшорів не залежить від особистих характеристик і партійних симпатій українських буржуа. Виводять усі, хто може собі це дозволити. Можеш мінімізувати податкові витрати – мінімізуй. Таким є імператив бізнесу. Державна податкова служба оприлюднила список офшорних компаній українських фінансово-промислових груп на Кіпрі, де є компанії всіх провідних ФПГ: СКМ Рината Ахметова, «Приват» Ігоря Коломойського та Геннадія Боголюбова, «Інтерпайп» Віктора Пінчука, «Енергетичний стандарт» Костянтина Григоришина, «Фінанси та Кредит» Костянтина Жеваго. Це означає, що під безпосереднім тиском офшорної економіки перебувають металургія, енергетика, фінанси. І хоча DF Group монополіста хімічної промисловості Дмитра Фірташа не потрапила до цього списку ДПС, він засвітився у списку бізнесменів, що використовують офшори, складеному Міжнародним консорціумом журналістських розслідувань. Холдингова компанія групи Group DF Limited зареєстрована на Британських Віргінських островах. Які ще галузі важливі в українській економіці? Сільське господарство і харчова промисловість? Будь ласка: холдинг яєчного магната Олега Бахматюка AvangardCo Investments – резидент Кіпру. Нафта і газ? «РосУкрЕнерго» розполовинена між двома компаніями зі швейцарською реєстрацією, одна – дочка Газпрому, інша належить Дмитру Фірташу; «Укргазвидобуток» і «Газенергію» «Смарт-холдинг» Вадима Новинського купив через кіпрську компанію Lovitia Investment. Транспорт? Контроль над «Міжнародними авіалініями України» має компанія Hanky Marketing Ltd з Кіпру. І так з усіма олігархами, фінансово-промисловими групами, значущими галузями. Офшори сьогодні не окрема проблема, яку можна швидко вирішити одним-двома нормативними актами, а спосіб роботи економіки.

Не треба думати, що всі ці власники компаній такі розумні, що розробляють хитромудрі офшорні схеми. Для тих, хто давно займається цією справою, схеми зовсім прості, а за прийнятну суму консалтингові та юридичні компанії допоможуть «оптимізувати» сплату податків без зусиль з вашого боку. У них навіть є уже готові зареєстровані компанії з красивими назвами «під ключ» де тільки забажаєте. Можна забити в пошуковик «купити компанію в офшорі» – і побачите, який значний сектор для консультантів створила офшорна економіка. Ціни на компанії коливаються в межах 500-3000 доларів. За схожу суму щорічно вашу компанію будуть утримувати й навіть подавати звіт до нав’язливої податкової. Порівняйте ці суми з мільйонами доларів «оптимізованих» податків.

Чому українські олігархи з усіх численних офшорів обрали в якості податкового раю саме Кіпр? Тут збіглося кілька чинників, які сумарно і мають критичну вагу. По-перше, сумнівні зв’язки з Кіпром мають давню історію, що сягає ще часів СРСР. Угоду про уникнення подвійного оподаткування було укладено ще 1982 року, і нею охоче користується держава Україна як часткова правонаступниця Радянського Союзу. Звичайно, використовувати цю угоду не було би жодного сенсу, якби на Кіпрі не було сприятливого податкового режиму. Податок на прибуток тут становить лише 10%, корпоративний прибуток від кредитів, виданих на торгові операції, не сплачується, як не сплачується він і з дивідендів, отриманих із-за кордону. Не обкладається податком також прибуток кіпрських компаній від операцій із цінними паперами за кордоном. Що дуже важливо, законодавство республіки не вимагає розкриття реального бенефіціара, тож власник фірми спокійно може приховати свою особу. Кіпр не входить до офіційного списку офшорів України, тому власники завжди можуть вдати наївних і сказати: «Кіпр не офшор, мій бізнес чистий». Відносна географічна близькість острова до України та його де-факто спеціалізація на капіталі з країн колишнього СРСР – це ще одна важлива перевага.

Утім, Кіпр, звичайно, – це не єдиний офшор, який використовують українські бізнесмени. Вони відкрили для себе і Британські Віргінські острови, і Латвію (ці дві країни ви знайдете у списку країн, що лідирують за обсягом інвестицій з України – Латвія навіть посідає третє місце слідом за Кіпром і Росією), і Австрію, і Нідерланди, і кантон Цуґ у Швейцарії. Так що дуже вже радіти кіпрській кризі та сподіватися на те, що тепер-то вже лавочку прикриють і багатії з України бігом стануть патріотами та вишикуються в чергу, щоби поповнити вітчизняний бюджет, марно. І про це ще раз свідчить їхня реакція на острівну економічну кризу.

 

Кіпрська криза і перспективи офшорів

Настання фінансової кризи на Кіпрі було легко передбачити ще з початком кризи в Греції – настільки пов’язані фінансові системи двох країн. Уже в 2009 році ВВП країни впав на 2%. Кіпрський уряд вперто скуповував грецькі облігації навіть тоді, коли їхній рейтинг упав настільки, що всі інші їх намагалися чимшвидше продати, і коли половину грецького боргу було списано, два найбільші кіпрські банки прогоріли на 4,29 млрд. доларів. Ускладнили ситуацію і типові проблеми з перегрівом ринку нерухомості – в один момент виявилося, що занадто багато боржників не можуть повернути взяті позики. Банківський сектор країни був усемеро більшим за річний ВВП – це теж мало рано чи пізно спричинити серйозні проблеми, як кілька років тому показав приклад Ісландії, де існувала подібна диспропорція. Звичайно, все це призвело до пониження кредитних рейтингів країни – це означає, що відтепер вона може брати в борг лише на менш вигідних умовах. І хоча державний борг Кіпру поки що не перевищує середньоєвропейський, у катастрофічному становищі опинилися два найбільші банки країни – Bank of Cyprus і Laiki Bank, які, як вважав і уряд Кіпру, і партнери з Євросоюзу, треба було рятувати будь-якою ціною під страхом дефолту. Так звана «трійка» у складі Єврокомісії, Європейського центрального банку та МВФ погодилися надати позику на 10 млрд. доларів за умови, якщо уряд Кіпру зможе дістати частину грошей самостійно. Спочатку йшлося про «одноразове оподаткування» всіх банківських вкладів на острові: податок на вклади до 100 тис. доларів мав скласти 6,7%, а на більші вклади – 9,9%. Проте такі умови, звичайно, вдарили би по депозитах простого населення, і після низки протестів кіпрський парламент відхилив ці умови. Умови нової угоди, укладеної 25 березня цього року, передбачали закриття Laiki Bank зі списанням усіх незастрахованих депозитів понад 100 тис. доларів і перенесенням депозитів до 100 тис. доларів до Bank of Cyprus. Вклади в Bank of Cyprus понад цю суму заморожуються до рекапіталізації банку, при чому припускається зняття одноразової виплати з них після рекапіталізації. Такий захід мав принести до скарбниці 4,2 млрд. доларів.

Може здатися, що цей захід справедливий, адже постраждали начебто лише вклади багатіїв, при чому переважно тих багатіїв, що використовують банківську систему Кіпру для ухилення від сплати податків. Та, на жаль, усе не так просто. Наприклад, специфіка пенсійної системи на Кіпрі така, що багато хто в старості живе не на державну пенсію і не на страхові виплати з пенсійних фондів, а просто на зібрану суму на депозиті. Якщо у когось на 15-20 років залишку життя спочатку було 250 тис. євро, а потім раптово стало лише 100 тис., у цьому, погодьтеся, мало радості. Поділіть цю суму на кількість місяців і прикиньте, чи справді таку людину можна назвати багатою. І, звісно ж, «трійка» не дає позики просто так, і це ось уже чотири роки відчувають на собі мешканці Греції. Серед умов, на яких Кіпру позичають гроші, є стандартні «консолідація бюджету» (тобто зменшення бюджетного дефіциту, яке зазвичай відбувається шляхом скорочення соціальних програм), «структурні реформи для відновлення конкурентоздатності» (як правило, мається на увазі реформування податкової системи та трудових відносин з метою створення «кращих умов для ведення бізнесу») та програма приватизації. Вимагають від Кіпру й імплементації в фінансову систему важелів, які б запобігали відмиванню грошей. Тобто країні пропонують відмовитися від офшорної економіки, що може бути справедливим, але зменшить приплив капіталу на острів. Приклад Греції показує, що нічого гарного від цих заходів очікувати на випадає, особливо якщо зважити, що вже на кінець минулого року молодіжне безробіття на Кіпрі становило близько 30%. «Консолідація економіки», слід очікувати, тільки зменшить кількість робочих місць, від чого найбільше постраждає молодь. Ну і, звичайно, є в політиці Євросоюзу щодо кіпрської кризи якийсь орієнталізм: корумповані греки, мовляв, жирують на грошах незаконослухняних олігархів зі Сходу Європи. І тому про гарантії перших другим, хоч і йдеться про священне право приватної власності, можна забути. Але, звичайно, тільки як виняток! Адже ніхто не пропонує Люксембургу або Швейцарії списати кошти німецьких олігархів. Зі вкладами останніх та «справжніми» європейськими країнами обходяться куди дипломатичніше.

Дуже радіти запропонованому виходу з ситуації не варто ще й тому, що залишається лише здогадуватися, чи справді когось із українських олігархів позбавили грошей. Адже, по-перше, той факт, що їхні холдингові компанії зареєстровані на Кіпрі, ще не означає, що там само вони тримають і депозити. По-друге, є підстави підозрювати, що багато хто вже встиг забрати гроші вчасно, адже перші сигнали про прихід кризи з’явилися вже давно. Не виключено, що дехто зміг використати зв’язки для того, щоб забрати свої кошти в останній момент. Західною пресою циркулювала інформація про те, що компанії Ріната Ахметова в перші два тижні березня зняли 30 млн. доларів з рахунків у Laiki Bank. Видання Financial Times припустило, що цю операцію було здійснено завдяки інсайдерській інформації, адже контрольовані Ахметовим компанії є клієнтами юридичної фірми Нікоса Анастасіадіса, президента Кіпру. Звичайно, СКМ заперечує використання особистих зв’язків та стверджує, що просто завбачливо відреагувала на кризову ситуацію. Але злита Financial Times інформація видається ще більш підозрілою, якщо зважити на дві обставини. Газета Комуністичної партії Кіпру надрукувала список ста компаній і трьох юридичних осіб, що зняли понад 500 млн. доларів у Laiki Bank в останні два тижні перед укладенням угоди про зняття одноразового податку. Друга ж обставина полягає в тому, що із 56 депутатів Кіпру 40 є юристами. Тож здогади про те, що кіпрська еліта та її закордонні партнери мали потрібну інформацію заздалегідь, не безпідставні.

Та навіть якщо олігархи з України щось і встигли втратити, підстав для сподівань на відмову від використання офшорів немає. Є підстави для протилежного. Про це і йтиметься нижче.

Угода про уникнення і далі діє, хоча різні українські можновладці довго говорили про її можливу денонсацію. Чи не тому, що щирих намірів скасовувати цю угоду ніхто не мав? Не мала їх і КПУ, що пояснювала свою відмову неможливістю скасування будь-яких міжнародних угод і таким мотивом: «Комуністи поза всяким сумнівом не можуть голосувати, бо це угода Радянського Союзу, комуністи не можуть голосувати, бо там президент також комуніст». Восьмого листопада минулого року міністри фінансів обох країн ухвалили нову Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування, яку, однак, іще не ратифікував український парламент. Проте і ця нова редакція угоди, яка має замінити собою стару радянську конвенцію, дуже половинчаста. Справді, згідно з новим документом, якщо за «звичайними» критеріями юридична особа є резидентом як Кіпру, так і України, то вона вважатиметься резидентом тієї держави, де розміщений її фактичний керівний орган. Це, звичайно, допоможе уникнути простої реєстрації компанії суто на папері, без офісу, який би фактично працював, – але, зважаючи на світову практику, цей припис можна буде легко обійти завдяки створенню трастів, тобто компаній з управління активами. Дивіденди бенефіціарів, які володіють більше ніж 20% компанії, що приносить дивіденди, або інвестували неї не менше 100 тис. євро, мають, відповідно до Конвенції, обкладатися податком, але ставкою не більше ніж 5%. Оподатковуватися можуть також відсотки: скажімо, якщо українська компанія – резидент Кіпру отримує відсотки з позики, то в Україні вони можуть оподатковуватися податком до 2%. Нарешті, користь від статті «Обмін інформацією» значною мірою нівелюється протоколом до Конвенції, який вимагає від запитуючої держави надати цілу низку даних, що доводять необхідність такої інформації. Вище вже йшлося про те, що це уточнення, типове для таких угод, дуже ускладнює отримання потрібних даних, оскільки для доведення їх необхідності треба вже мати якраз запитану інформацію. Таким чином, навіть у разі ратифікації угоди Кіпр навряд чи втратить привабливість для українських олігархів. Швидше до цього можуть призвести фінансові проблеми країни та перегляд податкової системи чи регуляторної політики на самому Кіпрі.

З гучними заявами про боротьбу з офшорами українська еліта швидко почала роздивлятися в пошуках альтернатив віднині ненадійному Кіпру. 19 квітня Юрій Колобов, міністр фінансів, підписав Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування з Ірландією. Там діє доволі низька ставка податку на прибуток – всього 12,5%, тому і ця острівна держава є привабливою юрисдикцією для тих бізнесменів, які бажають мінімізувати податкові відрахування. Тим часом українські економічні журналісти та експерти почали активно розмірковувати на тему «куди тепер підуть українські гроші», а консалтингові та юридичні компанії поспішили з новими привабливими пропозиціями. Серед потенційних кандидатів на головні офшори для українського бізнесу називали чи не всі найпопулярніші юрисдикції: від близьких Ліхтенштейну, Андорри, Латвії, Австрії та Нідерландів і до далекого Сінгапуру. Треба очікувати, що в найближчий рік-два список країн-«інвесторів» в українську економіку стане більш строкатим, і ми побачимо там несподівані назви. Однак пізніше бізнесмени, імовірно, намацають оптимальний варіант, відпрацюють стандартну схему і напрацюють міцні зв’язки в одному або кількох офшорах. І тоді ми станемо новими свідками нескінченної словесної війни з відтоком капіталу при нульових зусиллях його реально зупинити.

Адже й оголошена міністром доходів і зборів Олександром Клименком боротьба з трансфертним ціноутворенням поки що не дала реальних результатів. Згідно з нещодавно поданим у межах цієї боротьби законопроектом, податок має обраховуватись виходячи не з тієї ціни, за якою фактично реалізовувався товар, а з середньоринкової ціни. Це дозволило б уникнути продажів дочірнім компаніям за заниженими цінами для уникнення сплати податків. Цікавий намір, але останнім часом рішучість міністра та перспективи ухвалення законопроекту сильно зблякли. Якщо раніше йшлося про 20 млрд. грн. коштів, залучених після прикриття цієї схеми ціноутворення, то тепер – про 4 млрд. грн. Звичайно, не можуть змиритися з прийняттям такого законопроекту й самі олігархи. Депутати Сергій Глазунов і Сергій Фаермарк, із фракцій, відповідно, Партії регіонів та «Батьківщини», зареєстрували законопроект про створення консолідованої групи платників податків. Цей проект передбачає уникнення контролю за трансфертним ціноутворенням для так званих «консолідованих груп», що їх можуть утворювати пов’язані компанії, сукупна сума виплаченого якими в попередній рік податку на прибуток складає не менше 100 млн. грн., а сукупний обсяг виручки від реалізованого товару – не менше 1 млрд. грн. Тобто якраз ключові ФПГ України зможуть і далі здійснювати трансфертне ціноутворення, прикрившись річною подачкою державі в 100 млн. грн. Згідно з припущеннями Андрія Вишинського з «Економічної правди», прийняття цього законопроекту є умовою підтримання «групою Ахметова» (а ми можемо припустити, що й депутатами-ставлениками інших олігархів) законопроекту про трансфертне ціноутворення. Тобто залежні від олігархів депутати, вочевидь, підтримають його тільки в тому разі, якщо прийнятий закон майже не буде застосовуватися на практиці. Тож і цей етап «боротьби» з офшорними схемами пробуксовує і, мабуть, завершиться нічим.

Вимальовується така картина. З одного боку, всі підприємці зацікавлені в «оптимізації» сплати податків – і для можливості продавати товар за нижчою ціною, що необхідно для успішнішої конкуренції з іншими, і для кращих інвестиційних можливостей (при цьому зовсім не обов’язково йдеться про продуктивні інвестиції), і просто «з жадібності» – тобто для збільшення приватного споживання самих капіталістів. Тому від офшорів вони так просто не відмовляться. З іншого боку, соціальна невдоволеність росте, а «консолідація бюджету», що її вимагає від України МВФ, означає не тільки скорочення видатків, а й залучення додаткових коштів до бюджету. У зменшенні відтоку капіталу президент, уряд і їхнє безпосереднє оточення вбачають одне з джерел поповнення бюджету, що має гарантувати політичну стабільність. Адже в Україні втрата влади може означати втрату значних державних преференцій для бізнес-групи, лобістських можливостей і важелів впливу на регуляторну політику. Це ставить групу буржуазії, що перебуває при владі (умовно названу в українських ЗМІ «Сім’єю») в двозначне становище: безпосередні переваги від використання офшорів треба порівнювати з ризиками від втрати преференцій у разі політичної дестабілізації та перемоги іншої буржуазної групи в політичній боротьбі. В принципі, переваги та ризики можна розрахувати та зважити, але рішення на користь стратегії уникнення політичних ризиків (припустімо для чистоти експерименту, що ставленик «Сім’ї» Олександр Клименко спочатку був щирий у своїй рішучості боротися проти офшорів) не так просто проштовхнути. Якщо справа дійде до голосування, в олігархів достатньо лобістських груп у парламенті, щоби провалити такі ініціативи. Тому, ймовірно, домовленості будуть ухвалюватися поза залом засідань Верховної Ради. Правляча група зможе гарантувати власникам найбільших ФПГ України можливість використовувати офшорні схеми в необхідному обсязі, але за гарантію політичної стабільності може вимагати «полюбовних» податкових відрахувань. При цьому й умовна «Сім’я», і умовні «олігархи» (перша – лише до певної межі, за якою починається соціальний вибух) зацікавлені в спробах перекласти податковий тягар на інші верстви населення.

Треба усвідомлювати, що і в цих безрезультатних обережних спробах щось зробити з виведенням капіталу в офшори Україна зовсім не унікальна: приблизно те саме відбувається у світових масштабах. Організація економічного співробітництва та розвитку давно вже час від часу піднімає цю тему і навіть заявляє про деякі голосні ініціативи, але потім знову замовкає або відступає. Те саме стосується деяких ініціатив «великої двадцятки». Євросоюз і особливо Німеччина намагаються робити перші несміливі спроби змусити континентальні офшори – Швейцарію, Австрію, Люксембург і Ліхтенштейн – принаймні надавати урядам потрібну інформацію. Так, Німеччина вдалася до дій, легальність яких у самій країні оспорюють, викупивши в невідомих посередників диски з інформацією про осіб, що для ухилення від сплати податків розмістили гроші в Швейцарії, Люксембурзі та Ліхтенштейні. Берлін (федеральна земля), заплативши за такі диски 200 тис. євро, отримав 100 млн. євро доплачених податків. З усіма згаданими країнами, а також із Австрією йдуть переговори про автоматичний обмін інформацією, яка має стосунок до сплати податків (це також одна з найважливіших вимог Tax Justice Network). Вони говорять про свою готовність прийняти нові правила, проте ставлять умови – наприклад, Адріан Гаслер, прем’єр Ліхтенштейна, вимагає, щоб обов’язковою умовою надання інформації була відмова від кримінального переслідування осіб, які ухилялися від сплати податків. Він же вказав і на головну перешкоду: щоб бути ефективним, новий стандарт має діяти в усьому світі, а не тільки в ЄС. «Якщо вперед буде рухатися тільки ЄС, то це погано позначиться на конкуренції та викличе відтік капіталів до інших країн світу» – підсумував він.

І справді, чи вдасться зменшити роль офшорів у світових масштабах? Тут є всі підстави для скептицизму. Здається майже неймовірним, щоб від свого становища центрів реєстрації підприємств та зберігання грошей синхронно відмовилися всі секретні юрисдикції від Беліза до Гонконга. Хтось прийме нові правила – фірми перебіжать до іншого офшору, а тим часом з’являться ще нові: держав, які захочуть заробити в такій привабливій ніші, не бракуватиме. «Перегони донизу» більш імовірні, ніж «перегони догори», вже тому, що перші відбуваються більш-менш спонтанно, а другі вимагають систематичного та скоординованого регулювання на міжнародному рівні . Крім того, аж надто потужними є зацікавлені кола, причому до цих кіл входять не тільки бізнес, а й значна частина урядів. Чи треба розповідати, що там, де державу захоплює фінансове лобі, зацікавленість в офшорах буде виявляти саме держава? І якщо ефективного вирішення проблеми офшорів справді не буде, то вони стануть одним із тих чинників, що унеможливлять державу благоденства і наблизять альтернативу «дикий капіталізм чи повна зміна відносин власності».

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Україна офшорна. Історія формування вітчизняної моделі економіки (Олександр Кравчук)

Неолібералізм з українською специфікою? (Володимир Іщенко)

Українська специфіка: без неолібералізму (Денис Горбач)

Швейцарський імперіалізм або таємниці невидимого впливу (Себастьян Гуекс)

Норма прибутку — це ключ (Майкл Робертс)

Що лежить в основі великої рецесії (Ендрю Кліман)

Офшори «не є формою кримінального бізнесу», але вони завжди викликають багато запитань

Учасники Міжнародного консорціуму журналістів-розслідувачів і Центру розслідування корупції та організованої злочинності OCCRP одночасно, 5 листопада, у понад 60-ти країнах оприлюднили матеріали про фінансові оборудки та схеми збагачення представників влади та бізнесменів.


Серед понад 100 людей із 50 країн є кілька громадян України і, зокрема, президент Петро Порошенко.


Проте юристи компанії Avellum, з якими співпрацює президент України, вважають усі підозри безпідставними, а викладену інформацію — маніпулятивною.


Нове розслідування журналісти назвали Paradise Paper, або «Документи з райських островів». У ньому — аналіз даних власників офшорних компаній, інформація про обсяги коштів, переведених в офшори тощо.

Науковий консультант Центру Разумкова Володимир Сіденко вважає, що оприлюднені в українських ЗМІ матеріали щодо структур, що належали Петру Порошенку у 2014 році, можуть «кинути тінь на президента, але ніяким чином не є доказом з точки зору кримінального законодавства».


«Ніяких далекосяжних висновків я б не робив. Але думаю, оприлюднена інформація може бути запрошенням до відповідних національних органів ініціювати розслідування», — сказав експерт у коментарі ВВС Україна.

Володимир Сіденко вважає, що офшори «не є формою кримінального бізнесу», але вони завжди викликають багато запитань про те, чи не є вони лазівкою для ухилення від оподаткування.


«Окрім того, що там низькі податки, деякі з цих юрисдикцій мають неприпустимо низький рівень перевірки походження коштів, що створює величезні можливості для нелегальних фінансових операцій і схем», — наголосив економіст.


За його словами, хоча зараз вживаються заходи, зокрема, в рамках Організації економічного співробітництва і розвитку, для того, щоб боротися із відмиванням брудних коштів та фінансуванням тероризму, про заборону офшорів у світі не йдеться.


Тому, каже експерт Центру Разумкова, у кожному окремому випадку країна має проводити власні розслідування, аби пересвідчитися, чи були порушені норми національного законодавства.


джерело

Чиновників почнуть штрафувати за офшори — офіційно — АГРОПОЛІТ

Нардепи пропонують доповнити ст. 212 Кримінального кодексу («Ухилення від сплати податків) новою частиною, згідно з якою передбачається кримінальна відповідальність за ухилення від сплати податків з використанням офшорних юрисдикцій особами, які підпадають під дію Закону про держслужбу. Про це повідомляє «Закон і Бізнес».

Це передбачено законопроектом №4694 «Про внесення змін до статті 212 Кримінального кодексу України (щодо ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів) через використання офшорних компаній або офшорних зон)».

Відповідно до проекту вищезгадані особи несуть відповідальність у випадку, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у особливо великих розмірах. За таке передбачається штрафувати на суму від 15 тис. до 25 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років з конфіскацією майна.

Під офшорною податковою юрисдикцією слід розуміти іноземну податкову юрисдикцію, де відсутнє оподаткування або присутнє номінальне (у тому числі за фіксованим розміром) оподаткування доходів як компанії, підконтрольної податковому резиденту України чи є пов’язаною з ним, так і доходів податкового резидента України — кінцевого бенефіціарного власника такої компанії чи бенефіціара за окремим правочином, стороною якого є така компанія; відсутній або недостатньо ефективний обмін податковою інформацією між компетентними органами іноземної податкової юрисдикції та компетентними органами України.

В свою чергу під офшорною зоною в рамках ст. 212 КК нардепи розуміють частину суверенної території іноземної країни, яка не підпадає під визначення офшорної країни та на її території дозволяється створення офшорних компаній або дана зона підпадає під визначення низькоподаткової (безподаткової).

Уряд затвердив план боротьби з виведенням коштів у офшори — Фiнансовий клуб

Кабінет міністрів затвердив дворічний план заходів щодо запобігання відмиванню коштів у офшорних зонах і недопущення ухилення від сплати податків і зборів суб’єктами господарювання.

Відповідне рішення ухвалене на сьогоднішньому засіданні уряду, розгляд якого ініціював міністр фінансів Сергій Марченко.

План зокрема передбачає оновлення українського переліку офшорних зон із урахуванням правових норм ЄС та даних Глобального форуму з прозорості.

Згідно з планом, ДПС, ДФС, Держмитслужба, Держфінмоніторинг, Мінфін, Мінекономіки та інші органи будуть залучені до запобігання незаконному виведенню коштів за кордон, у тому числі офшорних зон, незаконному переміщенню товарів на підставі підроблених рахунків-фактур (інвойсів).

План також передбачає запровадження автоматичного обміну інформацією з податковими органами інших країн, зокрема відповідно до Загального стандарту звітності (CRS) у IV кварталі 2022 року.

Планом передбачається імплементація Плану дій з протидії розмиванню податкової бази та виведенню прибутку з-під оподаткування (Base erosion and Profit Shifting — BEPS).

Податкова служба постійно проводитиме заходи контролю для виявлення, запобігання та руйнування схем ухилення від оподаткування суб’єктами господарювання під час виплати заробітної плати та інших доходів фізичним особам.

Також план передбачає застосування ДПС заходів податкового контролю за суб’єктами господарювання, зокрема тих, що реалізують підакцизні товари, обсяги доходу яких не відповідають мінімальним витратам у зв’язку з отриманням такого доходу.

Держфінмоніторинг подає правоохоронним органам узагальнені матеріали, сформовані за результатами моніторингу фінансових операцій, та виявлення таких, що можуть бути пов’язані з легалізацією доходів від податкових злочинів.

Ще один пункт плану направлений на застосування заходів податкового контролю із запобігання ризикам необґрунтованого формування платниками податку на додану вартість податкового кредиту з урахуванням категорії ризиковості суб’єктів господарювання ― учасників схем ухилення від оподаткування.

Що таке офшори, як вони працюють та чи завжди це нелегально

Буває, обговорюєте щось у компанії і тут мова заходить, скажімо, про нову угоду Apple. Зізнатися, що ви не в темі, соромно, тому залишається тільки кивати з розумним виглядом. Знайомо?
Щоб таких незручних ситуацій було менше, ми запустили рубрику «На пальцях». У ній ми просимо фахівців пояснити складні речі простими словами — так, щоб навіть ваша бабуся зрозуміла.
Цього разу ми запитали в команди YouControl про те, як влаштовані офшори, і чи дійсно такі схеми завжди незаконні.

Як діють офшори

Офшор — це країна або її частина з особливими умовами ведення бізнесу для іноземних компаній. На території офшорних зон діє низька ставка податку на прибуток (в деяких країнах податків взагалі немає), а законодавство дозволяє не розкривати фінансову звітність та дані про кінцевих бенефіціарів підприємства.
Компанії, зареєстровані в офшорних країнах, ведуть діяльність поза їхніми межами. Причому якщо підприємство знаходиться, наприклад, у Белізі, який вважається офшором, і веде всі справи там (а не в Україні), — офшорним воно не вважається.
Є декілька офшорних схем. Можна виводити кошти в офшор напряму (найчастіше — через оплату вигаданих послуг, роялті або дивідендів). Інший спосіб — отримувати кошти за товари або послуги не з України, а з іншої офшорної компанії.
Компанії «тікають» до офшорів з кількох причин:

  • намагаються приховати свої доходи та скоротити податкові витрати;
  • хочуть приховати ім’я реального власника бізнесу;
  • шукають комфорту та захисту від нестабільної економіки чи рейдерства.

Що потрібно, щоб створити офшорну компанію

Умови в різних офшорних країнах можуть відрізнятися. Загалом для реєстрації потрібно обрати юрисдикцію, зібрати необхідний пакет документів, визначитися із назвою компанії, оплатити збори та мито, якщо вони передбачені, отримати статус юридичної особи та відкрити рахунки.
Офшорну компанію можна як створити з нуля (найчастіше за допомогою спеціалізованих агенцій та інших посередників), так і купити вже готове підприємство.

Як віддалено керувати своїм офшором

Всі офшорні компанії влаштовані приблизно однаково. У них обов’язково є акціонер — це може бути фактичний власник компанії, але як правило використовують «номінальних» акціонерів. Так простіше зберегти конфіденційність.
В офшорної компанії має бути один або кілька директорів. Знов-таки, це може бути власник, але частіше призначають «номінальних» директорів.
Майже в усіх юрисдикціях обов’язковою умовою є наявність місцевого реєстраційного агента, який виступає ланкою зв’язку компанії з державними органами країни реєстрації.

Під час реєстрації офшору країни часто пропонують послуги «номінальних» акціонерів, директорів та агентів.

Чи треба сплачувати податки в офшорі

Більшість офшорів не вимагають проходити аудит і подавати регулярну фінансову звітність. Обов’язковим залишається лише ведення бухобліку та зберігання первинних документів.
Компанії платять податки залежно від того, в якій офшорній юрисдикції вони знаходяться. У «класичних» офшорах немає податку на прибуток (дохід, оборот). Замість цього компанії щороку сплачують до бюджету фіксовану суму: від кількох сотень до кількох тисяч доларів.
У країнах з низькими податковими ставками податок на прибуток відносно невеликий: 9-12%. У країнах з «територіальною» системою оподаткування платити податки не потрібно, якщо компанія не веде діяльність і не отримує дохід з джерел у цій країні.

Чому засновники офшорних компаній залишаються невідомими

Зазвичай офшорні країни зберігають анонімність засновників. Хоча деякі навпаки, почали рухатися до прозорості та відкритості своїх реєстрів, аби відповідати міжнародним вимогам та світовим тенденціям.
Нерідко підприємці використовують офшорні компанії, щоб проводити операції з грошима, отриманими нечесним шляхом. Інша причина — уникнення оподаткування. Ці та інші сумнівні мотиви пояснюють небажання окремих представників бізнесу розкривати свою приналежність до такої компанії.

Офшорні країни, де українські підприємці найчастіше реєструють компанії

Основний вид діяльності офшорних компаній в 5 регіонах ‒ «Неспеціалізована оптова торгівля». Тобто, підприємці приховують, чим саме займаються. Також велика доля припадає на надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Третій за популярністю вид діяльності — будівництво житлових і нежитлових будівель.

Що таке мідшори, оншори і чим вони відрізняютья від офшорів

Мідшор — умовний «напівофшор», фінансово стабільні країни з гнучкою податковою ставкою для іноземних компаній. У мідшорах дотримуються принципів прозорості і ведуть відкриті реєстри компаній. Мідшорами можна назвати Гонконг, Ірландію та Великобританію.
Оншор — протилежний до «офшору» термін. Це високорозвинена країна, яка не пропонує пільгового оподаткування компаніям «чужинців». В оншорах високі вимоги до оподаткування та звітності компаній і дорога реєстрація.

Коли поняття «офшор» набуло негативного значення

Саме слово перекладається як «поза берегом», воно родом зі США. Так у 50-х роках минулого століття американські ЗМІ назвали компанію, яка «переїхала» на територію з приємнішим податковим кліматом, ніж був у Штатах. Таким чином організація змогла не лише обійти оподаткування, а й уникнути контролю з боку влади. Той період можна вважати днем народження цього терміну. Активний же розвиток офшорів почався із 1970-х років — тоді офшорні компанії реєстрували десятками.

Офшор — тільки для мільйонерів?

Це поширена, але хибна думка. Малий та середній бізнес теж може «втекти» в офшори. Однак не кожен офшор для цього підійде. Деякі країни вимагають чи не мільйони доларів на рахунку для реєстрації офшорної компанії. А в інших країнах іноземці можуть відкрити компанію хоч з $1000.

Чи завжди офшор — це щось незаконне?

У підприємців, які обирають офшори, не завжди негативні наміри. Іноді вони реєструють компанію в іншій країні, щоб уникнути незручних умов ведення бізнесу в Україні.
Якщо підприємство, наприклад, з Кіпру чи Туреччини, працює в Україні — це ще ні про що не говорить. Не варто ставити «клеймо»: компанія може бути заснована реальними іноземцями із цих країн, які є партнерами українського бізнесу.

Як на міжнародній арені ставляться до офшорів

Світовий бюджет 2017 року склав $90,4 трлн. За даними публікації на сайті МВФ від 2018 року, «офшорні обороти» у світі тоді були близько $12 трлн. Тож доля офшорних грошей у світовій економіці таки значна.
Ці підрахунки — дуже приблизні. «Через секретність, яка є основою надання послуг офшорними банками, адвокатами та компаніями, важко точно встановити, скільки грошей потрапляє в податкові гавані, звідки і куди йдуть кошти», — йдеться в публікації.
Зараз у світі близько 110 офшорних країн.
Країни «Великої двадцятки» вже кілька років розробляють і втілюють проєкти, що мають протидіяти ухиленню від сплати податків. Попри боротьбу на глобальному рівні, деякі розвинені країни досі входять до переліку офшорів (Швейцарія, Сінгапур, Туреччина) чи мідшорів (США, Гонконг), і не надто зацікавлені боротися з цим.
Ми не зустрічали міжнародних конфліктів щодо офшорів. Гадаю, коли країни встановлюють високу податкову ставку для бізнесу, вони усвідомлюють, що частина компаній піде в офшори і вони втратять ці податки. Значно частіше виникають скандали, щодо розкриття інформації про справжніх власників офшорного бізнесу.

Читайте нас в Telegram

Підтримайте Vector

Знайшли помилку? Виділіть її і натисніть Ctrl+Enter

Що таке офшор і навіщо він потрібен?

  1. Офшор і офшорна компанія: що це?
  2. Офшорна юрисдикція: основні відомості
  3. Основні ознаки офшорних юрисдикцій
  4. Офшорний бізнес і його відповідність законодавству
  5. Як використовувати можливості офшорної компанії?
  6. ТОП світових офшорних зон (юрисдикцій)

Давайте відразу розберемося, що таке офшор? Поняття «офшор» найчастіше застосовується для назви бізнесу, якому властиві складні фінансові схеми, багатоступеневі партнерські відносини, конфіденційність і подолання податкових бар’єрів.

У побуті термін «офшор» трактується як щось нелегальне, незаконне, наприклад, відхід від оподаткування, відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом або інші бізнес-схеми. Помилкові такі судження чи ні, розберемося в цій статті.

Для розуміння суті офшору, крім базових визначень, слід розглядати широкий спектр чинників, які включають особливості бізнесу, географію діяльності, особливості оподаткування, державного регулювання та секретарської обслуговування. Отже, що таке офшор, як працює офшорна компанія, які особливості діяльності і як виглядає список офшорних світових зон, – про це і піде мова.

Офшор і офшорна компанія: що це?

Офшором називають компанію, яка зареєстрована в офшорній зоні, але веде свою діяльність поза цією зоною. У свою чергу, офшорною зоною є якась юрисдикція (країна, територія), яка відповідно до міжнародного права має владні повноваження держави в частині нормативно-правових актів. На території юрисдикцій зареєстрованим компаніям надається пільговий податковий режим і збереження фінансової/валютної та іншого роду конфіденційності. Купити офшор в Україні можна цілком легально. Для цього можна скористатися послугами спеціальних компаній.

Офшорні зони називають валютним або податковим притулком, місцем, де не будуть цікавитися фінансовими операціями зареєстрованих іноземних компаній, ретельно оберігаючи їхнє право на дотримання конфіденційності.

Офшорна компанія, зареєстрована в офшорній зоні, – це закордонна компанія, власники якої є нерезидентами цих країн. Свою діяльність офшорні компанії здійснюють за межами офшорної юрисдикції, – це одна з головних характеристик. Вони або повністю звільнені від оподаткування у країні реєстрації, або зобов’язані платити один раз на рік фіксовану суму збору. Від таких компаній, частіше за все, не потрібне здавання податкової або фінансової звітності, навіть при реєстрації офшору присутність власників компанії не обов’язкова, все це за них зроблять спеціально найняті секретарські компанії. Які, власне, допомагають юридично грамотно купити офшор.

Офшорна юрисдикція: основні відомості

Офшорні юрисдикції – найчастіше, держави з низьким рівнем економічного розвитку, які з метою залучення капіталу і отримання доходу від реєстрації пропонують закордонним компаніям податкові пільги і гарантують суворе дотримання конфіденційності. Зареєстровані компанії зобов’язані вести свою діяльність за межами офшорної зони, будучи нерезидентами, звільняються від податкового тягаря.

На території офшорної зони не застосовується (або мізерно малий) податок на прибуток, що сприяє залученню капіталу в країну. Офшорні юрисдикції від зарубіжних компаній отримують дохід у вигляді оплати послуг за реєстрацію та щорічного внеску. Доходом на користь офшорної юрисдикції також є оплата послуг секретарських організацій, оренда, послуги зв’язку, телекомунікації. Найчастіше в офшорних зонах вимагають від іноземних компаній надати робочі місця для місцевих жителів. Це відноситься до сфери адміністративних, інформаційних і секретарських послуг.

Основні ознаки офшорних юрисдикцій

У всьому світі існує безліч офшорних юрисдикцій і, виділивши деякі критерії для їхньої класифікації, можна вибрати найбільш відповідну країну вашим бізнес-цілям. Переваги тієї чи іншої офшорної юрисдикції можна розглядати, як за кожним критерієм, так і в цілому:

  • Особливості оподаткування.
  • Фінансове регулювання.
  • Банківська таємниця/анонімність.
  • Конфіденційність при веденні бізнесу.
  • Рівень розвитку комунікації.
  • Можливість доступу до світових фінансових ринків.

Оскільки про особливості оподаткування йшлося вище, зупинимося на інших аспектах офшорних зон. Фінансове регулювання з точки зору доступу правоохоронних органів іноземної держави до інформації про транзакції офшорної компанії може відрізнятися повною секретністю або частковою. Наприклад, є офшорні юрисдикції, які йдуть назустріч побажанням правоохоронних органів при розслідуванні операцій, що мають ознаки відмивання грошей, отриманих злочинним шляхом.   Ряд офшорних юрисдикцій відмовляються надавати доступ до фінансових операцій навіть за наявності ознак незаконної діяльності.

На користь офшорної зони свідчить добре розвинена транспортна та інформаційна комунікація. Острівні держави, які мають сучасний аеропорт, в якому обслуговуються міжнародні авіарейси, розвинену кабельну і телефонну мережу, надійні канали цифрового зв’язку, мають більше шансів для залучення зарубіжних компаній.

Добре налагоджені послуги секретарських компаній, що беруть на себе роботу з реєстрації компанії, документального супроводу (складання і здавання податкової та фінансової звітності), обслуговування рахунків і виконання інших робіт, також враховується компаніями при виборі офшорної зони. Але ви повинні врахувати, що в Україні є їхні дочірні представництва, через які ви можете купити офшор і оформити, не виїжджаючи за межі країни.

Компетенції секретарських компаній включають відкриття банківського рахунку. Це може бути валютний рахунок у великих зарубіжних банках. Доступ до зарубіжної банківської системи, безсумнівно, також є пріоритетом при виборі офшорної зони.

Офшорний бізнес і його відповідність законодавству

Можливість створювати офшорні компанії для бізнесу України з’явилася з оголошенням незалежності країни в 1991 році. З тих пір офшорна діяльність тільки розширюється, включаючи банківський сектор, страховий ринок, діяльність закордонних філій українських компаній, які мають форми і ознаки офшорних компаній.

Говорити про те, що діяльність офшорів суперечить національному законодавству, грунтуючись тільки на припущеннях, м’яко кажучи, помилково. Якщо компанія, зареєстрована в офшорній зоні, у своїй діяльності дотримується вимог чинного законодавства, до неї не можуть пред’являтися звинувачення в порушенні закону.

Слід зазначити, що у світі найбільшими офшорами володіють світові IT компанії, на частку яких припадають багатомільйонні активи. Це можуть бути панамські офшори або домініканські, це не особливо важливо. Така бізнес-стратегія дозволяє компаніям оптимізувати свої податкові зобов’язання, проводити акумулювання коштів або здійснювати інші фінансові операції.

Як використовувати можливості офшорної компанії?

Крім традиційного бізнесу з елементами експортно-імпортних операцій офшорні компанії реєструють для:

  • зарубіжних філій;
  • холдингів;
  • інвестиційної діяльності;
  • залучення та накопичення коштів;
  • власників інтелектуальної власності (авторських прав).

ТОП світових офшорних зон (юрисдикцій)

№ п/пНазваОпис, основні характеристики
1Британські Віргінськи островиПрийнято вважати найбільш привабливою офшорною зоною. Відсутні податкове навантаження і обов’язкова звітність. Реєстрація відрізняється простотою.
2Сейшельські островиЦя юрисдикція характеризується відсутністю податків та обов’язкової звітності. Реєстрація відбувається за спрощеною схемою. Для нерезидентів гарантується висока ступінь конфіденційності бізнес-діяльності.
3Кайманові островиCayman Islands – зона не тільки для туризму, але і для реєстрації офшору. Тут нульове оподаткування, не потрібна звітність, приватність бізнесу гарантована. Вважається однією з кращих офшорних зон.
4Острови КукаЮрисдикція в південній частині Тихого океану характеризується відсутністю податків і звітів, простою реєстрацією, а також повною конфіденційністю. Вважається однією з престижних офшорних зон світу.
5БелізДержава в Центральній Америці пропонує 0% податків при повному збереженні конфіденційності. Реєстрація проста. Зона входить до переліку кращих світових регіонів для реєстрації офшорів.
6ПанамаЦентральноамериканська держава активно розвиває офшорний бізнес, пропонуючи компаніям безподатковий режим, просту реєстрацію і збереження анонімності бізнесу.
7Домініканськя республікаОстрівна держава неподалік Гаїті розвиває офшорну діяльність, на сьогоднішній день вважається привабливим місцем для реєстрації офшорної компанії. 0% податків, без звітності, реєстрація спрощена.
8Багамські островиРозташовані в північній частині Карибського басейну, відрізняються високою щільністю офшорних компаній, зареєстрованих на Багамах. Разом з тим, велика чисельність офшорів не впливає на пропоновані умови: без податків, звітів та з високою конфіденційністю. Входить до ТОП кращих офшорних зон світу.
9АнгільяБританська територія в Карибському регіоні пропонує безподаткову діяльність, без здачі звітності, без складнощів при реєстрації.
10Сент-Кітс і НевісФедерація Сент-Крістофер і Невіс також розташована в районі Карибського моря, у його східній частині.   Входить до ТОП кращих офшорних зон, пропонуючи «нульове» оподаткування, спрощену реєстрацію та переваги при відкритті банківського рахунку.
11Острови Теркс і КайкосБританська територія в Карибському регіоні пропонує такі ж вигідні умови, як і вищеназвані юрисдикції. Вважається маловідомою офшорною зоною.
12Сент-Вінсент і ГренаїниОфшорна зона з 0% податків, відсутністю обов’язкової звітності. Компаніям пропонують можливість відкриття банківського рахунку. Вважається ТОП-овою зоною.
13ГібралтарЄвропейська офшорна зона характеризується наявністю переваг, які випливають з приналежності цієї території до Великобританії. Популярна європейська офшорна зона, прийнятні умови для реєстрації.
14Острів МенЗнаходиться в європейській частині, належить Великобританії і вважається привабливою офшорною зоною, оскільки поєднує переваги від британського членства в ЄС і лояльного оподаткування (фіксований збір).

Нефтяная и газовая компания CNOOC думает о выходе США и Канады из-за опасений санкций: отчет

  • CNOOC готовится покинуть США, Великобританию и Канаду из-за проблем с санкциями, сообщили Reuters источники.
  • Один из высокопоставленных источников в отрасли сообщил агентству Рейтер, что эти активы «несущественны и ими трудно управлять».
  • По распоряжению Трампа CNOOC была исключена из листинга NYSE в октябре 2021 года.
LoadingЧто-то загружается.

CNOOC, китайская государственная оффшорная нефтегазовая компания, готовится прекратить свою деятельность в США, Великобритании и Канаде из-за проблем с санкциями, правил и затрат, сообщили Рейтер источники в отрасли.

Высокопоставленный источник в отрасли сообщил Reuters, что CNOOC хотела продать «маргинальные и трудноуправляемые» активы в трех странах.Они сказали, что высшему руководству CNOOC было «неудобно» управлять западными активами из-за правил и высоких операционных затрат.

CNOOC вошла в эти три страны благодаря приобретению канадского нефтегазового гиганта Nexen за 15 миллиардов долларов, которое было закрыто в 2013 году.

Компания была зарегистрирована на Нью-Йоркской фондовой бирже с 2001 года, но администрация бывшего президента Дональда Трампа список стран, которые, по его утверждению, принадлежали или контролировались китайскими военными в декабре 2020 года.Компания заявила, что в соответствии с распоряжением Трампа CNOOC была исключена из листинга NYSE в октябре 2021 года.

Он был удален из черного списка администрацией президента Джо Байдена в июне 2021 года.

«Такие активы, как глубоководные объекты Мексиканского залива, технологически сложны, и CNOOC действительно нужно было работать с партнерами, чтобы учиться, но руководителям компании даже не разрешили посетить США. офисы», — сказал Reuters высокопоставленный источник в отрасли.«Все эти годы это было больно, и внесение администрацией Трампа в черный список CNOOC усугубило ситуацию».

Источники сообщили агентству Reuters, что CNOOC хотела прекратить деятельность из-за опасений Пекина, что активы могут столкнуться с западными санкциями. Заместитель госсекретаря США Венди Шерман заявила на прошлой неделе, что, если Китай поможет России «каким-либо материальным образом» на фоне широких санкций со стороны Запада, сам Китай также может быть подвергнут санкциям.

CNOOC не сразу ответила на запрос Инсайдера о комментариях, сделанный в нерабочее время.

Источники сообщили агентству Reuters, что CNOOC начала проверку своего глобального портфеля, готовясь к листингу на Шанхайской фондовой бирже в этом месяце.

CNOOC планирует купить активы в Латинской Америке и Африке, готовясь покинуть свои западные операции, сообщили источники. В своем годовом отчете за 2021 год компания заявила, что присматривается к Бохайскому и Южно-Китайскому морям, а также к частям Гайаны для роста производства.

Агентство Reuters сообщило, что CNOOC является крупнейшим оффшорным производителем нефти и газа в Китае.В 2021 году компания производила в среднем около 1,57 млн ​​баррелей нефтяного эквивалента в день, из которых 62 000 баррелей в Канаде и 80 000 в других частях Северной Америки, говорится в годовом отчете компании. Агентство Reuters подсчитало, что активы CNOOC в США, Великобритании и Канаде в совокупности производят около 220 000 баррелей нефтяного эквивалента в день.

В США CNOOC владеет наземными активами в сланцевых бассейнах Игл-Форд и Ниобрара, а также имеет доли в шельфовых месторождениях Стампид и Аппоматтокс в Мексиканском заливе.В Великобритании компания управляет тремя площадками на северо-востоке Шотландии, а также активами по добыче нефтеносных песков и сланцевого газа в Канаде.

Запад ввел огромные санкции против России после ее вторжения в Украину в конце февраля. Это включает в себя нацеливание на его огромную нефтегазовую промышленность. Президент США Джо Байден пообещал запретить импорт энергоносителей из России, Германия приостановила планы по строительству газопровода «Северный поток — 2», а Литва заявила, что стала первой страной ЕС, которая полностью прекратила импорт российского газа.

Эксклюзив: нефтяной лидер Китая готовит отступление Запада из-за страха перед санкциями теперь БЕСПЛАТНЫЙ неограниченный доступ к Reuters.com

Регистрация

  • CNOOC готовится покинуть Великобританию, Канаду, США — источники
  • Пекин обеспокоен растущим напряжением в отношениях с Западом
  • Добыча в трех странах достигла 220 000 бнэ в прошлом году Делистинг CNOOC с Нью-Йоркской фондовой биржи

ЛОНДОН/СИНГАПУР, 13 апреля (Рейтер) — Крупнейший китайский производитель оффшорной нефти и газа CNOOC Ltd.(0883.HK) готовится прекратить свою деятельность в Великобритании, Канаде и США из-за опасений в Пекине, что активы могут попасть под западные санкции, сообщили источники в отрасли.

Отношения между Китаем и Западом долгое время были напряженными из-за вопросов торговли и прав человека, и напряженность возросла после вторжения России в Украину, которое Китай отказался осудить.

На прошлой неделе Соединенные Штаты заявили, что Китай может столкнуться с последствиями, если поможет России уклониться от западных санкций, которые включают финансовые меры, ограничивающие доступ России к иностранной валюте и затрудняющие обработку международных платежей.читать дальше

Зарегистрируйтесь сейчас БЕСПЛАТНО неограниченный доступ к Reuters.com

Зарегистрируйтесь

CNOOC не сразу прокомментировал.

Компании периодически проводят обзоры своих портфелей, но готовящийся выход произойдет менее чем через десять лет после того, как государственная CNOOC вошла в три страны через приобретение канадской Nexen за 15 миллиардов долларов, сделка, которая превратила китайского чемпиона в ведущий мировой производитель.

Активы, которые включают в себя доли в крупных месторождениях в Северном море, Мексиканском заливе и крупные канадские проекты нефтеносных песков, производят около 220 000 баррелей нефтяного эквивалента в день (барр. нефтяного эквивалента), согласно расчетам Reuters.

В прошлом месяце агентство Reuters сообщило, что CNOOC наняла Bank of America для подготовки к продаже своих активов в Северном море, включая долю в одном из крупнейших месторождений бассейна. читать далее

CNOOC начала глобальную проверку портфеля в преддверии запланированного публичного листинга на Шанхайской фондовой бирже в конце этого месяца, который направлен в первую очередь на использование альтернативного финансирования после делистинга своих акций в США в октябре прошлого года, сообщили источники. читать дальше

Исключение из списка было частью инициативы бывшего U.Администрация президента США Дональда Трампа в 2020 году нацелилась на несколько китайских компаний, которые, по словам Вашингтона, принадлежали или контролировались китайскими военными. Китай осудил этот шаг.

CNOOC также пользуется ростом цен на нефть и газ, вызванным вторжением России в Украину 24 февраля, и надеется привлечь покупателей, поскольку западные страны стремятся развивать внутреннее производство для замены российской энергии.

Стремясь уйти с Запада, CNOOC стремится приобрести новые активы в Латинской Америке и Африке, а также хочет уделить первоочередное внимание разработке крупных новых месторождений в Бразилии, Гайане и Уганде, сообщили источники.

«БОЛЬ»

CNOOC стремится продать «маргинальные и трудноуправляемые» активы в Великобритании, Канаде и США, сообщил Reuters высокопоставленный источник в отрасли.

Все источники говорили на условиях анонимности из-за деликатности вопроса.

Источник в отрасли сообщил в прошлом месяце, что высшее руководство CNOOC, включая председателя Ван Дунджина, считает управление бывшими активами Nexen «неудобным» из-за бюрократизма и высоких операционных расходов по сравнению с развивающимися странами.

CNOOC столкнулась с препятствиями, работая, в частности, в Соединенных Штатах, такими как допуски службы безопасности, требуемые Вашингтоном для въезда в страну ее китайских руководителей, добавил источник.

«Такие активы, как глубоководные объекты Мексиканского залива, технологически сложны, и CNOOC действительно нужно было работать с партнерами, чтобы учиться, но руководителям компании даже не разрешили посетить офисы в США. CNOOC усугубила ситуацию», — сказал источник.

В своем проспекте перед первичным публичным размещением акций CNOOC заявила, что может столкнуться с дополнительными санкциями.

«Мы не можем предсказать, будут ли санкции США затронуты компанией или ее аффилированными лицами и партнерами в будущем, если политика изменится», — заявили в CNOOC.

В Соединенных Штатах CNOOC владеет активами в прибрежных сланцевых бассейнах Игл-Форд и Скалистых гор, а также долями в двух крупных морских месторождениях в Мексиканском заливе, Аппоматтокс и Стампид.

Основными активами компании в Канаде являются нефтеносные пески компании Long Lake и Hangingstone в провинции Альберта.

Reuters Graphics
Зарегистрируйтесь сейчас и получите БЕСПЛАТНЫЙ неограниченный доступ к Reuters.com

Зарегистрируйтесь

Репортаж Рона Буссо и Чена Айчжу; под редакцией Барбары Льюис

Наши стандарты: Принципы доверия Thomson Reuters.

УВКБ ООН «решительно» выступает против британско-руандийской сделки по оформлению офшорной миграции |

В первоначальном ответе УВКБ ООН пояснило, что оно не было стороной переговоров, которые проходили между Лондоном и Кигали, которые, как он понимает, были частью партнерства по экономическому развитию.

Согласно новостным сообщениям, премьер-министр Великобритании Борис Джонсон заявил, что схема стоимостью около 160 миллионов долларов «спасет бесчисленное количество жизней» от торговли людьми и часто опасного водного перехода между южной Англией и французским побережьем, известного как Ла-Манш. .

« УВКБ ООН по-прежнему решительно выступает против договоренностей, направленных на передачу беженцев и лиц, ищущих убежища, в третьи страны в отсутствие достаточных гарантий и стандартов », — заявила помощник Верховного комиссара УВКБ ООН по вопросам защиты Джиллиан Триггс, назвав эти договоренности перекладыванием обязанностей по предоставлению убежища и уклонение от международных обязательств, которые «противоречат букве и духу Конвенции о беженцах.

Встаньте в знак солидарности

УВКБ ООН призвало обе страны пересмотреть схему, предупредив, что вместо того, чтобы удерживать беженцев от опасных путешествий, меры экстернализации только увеличат риски, заставляя беженцев искать альтернативные маршруты и усиливая давление на прифронтовые государства, через которые мигранты стремятся пройти.

Хотя Руанда на протяжении десятилетий щедро предоставляла убежище беженцам, спасающимся от конфликтов и преследований, большинство из них живут в лагерях с ограниченным доступом к экономическим возможностям.

УВКБ ООН подчеркнуло, что более богатые страны должны проявлять солидарность в поддержке Руанды и беженцев, которых она уже принимает, а не наоборот.

« Люди, спасающиеся от войны, конфликтов и преследований, заслуживают сострадания и сочувствия », — подчеркнула г-жа Триггс. «Ими нельзя торговать как товарами и вывозить за границу для переработки».

УВКБ ООН заявило в своем заявлении, что Великобритания обязана обеспечить доступ для лиц, ищущих убежища, — интеграцию тех, кто считается беженцами, и безопасно возвращающихся в страну своего происхождения, людей, не имеющих законных оснований для пребывания.

Однако вместо этого Великобритания принимает меры, которые перекладывают ответственность на других, тем самым угрожая международному режиму защиты беженцев, который выдержал испытание временем и за десятилетия спас миллионы жизней.

Управление убежищем

Великобритания часто поддерживала УВКБ ООН, внося важный вклад, который помогает защищать беженцев и поддерживать страны в конфликтах, включая Украину, отмечает агентство.

Однако финансовая поддержка за рубежом в связи с некоторыми кризисами с беженцами не может заменить ответственность государств и обязательство принимать лиц, ищущих убежища, и защищать беженцев на своей территории — независимо от расы, национальности и способа прибытия, подчеркнуло агентство ООН.

Хотя УВКБ ООН признает проблемы, связанные с вынужденным перемещением, оно утверждает, что развитые страны принимают лишь часть беженцев в мире и имеют возможность гуманно, справедливо и эффективно рассматривать заявления о предоставлении убежища.

Убежище без экстернализации

В прошлом УВКБ ООН также высказывалось против политики Австралии по обработке мигрантов за границей, которая предусматривала перенаправление людей при переезде на Науру, остров в Тихом океане, находящийся за тысячи километров.

УВКБ ООН ясно дало понять, что не поддерживает экстернализацию убежища странами, в том числе меры, принимаемые для передачи просителей убежища и беженцев в другие страны, при недостаточных гарантиях защиты их прав или когда это приводит к перемещению, а не к совместному использованию обязанностей по их защите.

Как олигархи, скрывающие свое состояние, могут помешать российским санкциям

Слева направо: Алексей Мордашов, Владимир Путин и Сулейман Керимов. (Иллюстрация Фрэнка Халли-Джонса/The Washington Post; фотографии слева направо Михаила Светлова/Getty Images, Ван Чжао/AFP via Getty Images, Михаила Светлова/Getty Images)

ЛОНДОН — Финансовые наблюдатели в одном из самых легендарные банки наблюдали, как сотни миллионов долларов перемещались через оффшорные счета.

Электронные транзакции — всего дюжина, на общую сумму более 700 миллионов долларов — были достаточно подозрительными для сотрудников Bank of New York Mellon, поэтому они отправили поток предупреждений в Министерство финансов США.

Но чиновники, похоже, совершенно не знали, кто на самом деле стоит за транзакциями, судя по копиям представленных отчетов. Даже их попытки отследить компании, указанные в телеграфных переводах, в некоторых случаях были совершенно ошибочными: в одном отчете ошибочно увязывался платеж в размере 100 миллионов долларов с британским торговцем, который «специализируется на продаже фруктов и овощей.

На самом деле переводимые средства были частью обширной офшорной империи, связанной с российским миллиардером Сулейманом Керимовым. Его связь с этими транзакциями почти десятилетней давности прослеживается только сейчас из-за подробностей в секретных финансовых отчетах, полученных Международным консорциумом журналистов-расследователей (ICIJ) и переданных The Washington Post.

Керимов — один из самых богатых людей России, политический союзник президента Владимира Путина и член верхней палаты российского парламента, , представляющий свой родной Дагестан.Впервые он попал под санкции Соединенных Штатов в 2018 году. Великобритания и Европейский Союз последовали их примеру в прошлом месяце в рамках глобальных репрессивных мер в ответ на вторжение России в Украину.

Но зияющие дыры в этих банковских отчетах, которые теперь находятся в базе данных, поддерживаемой Министерством финансов, подчеркивают, насколько трудно будет найти, не говоря уже о замораживании, активы, связанные с Керимовым и другими российскими элитами, которые были переведены на офшорные счета в течение прошлое десятилетие.

У.Чиновники S. описали задачу проникновения в слои подставных компаний и доверенных лиц , которые скрывают активы многих олигархов, как один из самых сложных аспектов экономического нападения на Россию.

«Российские элиты и олигархи, вероятно, лучше всех в мире умеют скрывать свое богатство», — сказал высокопоставленный чиновник Министерства финансов, руководивший политикой санкций. Чиновник говорил на условиях анонимности, сославшись на деликатность темы.Роскошные яхты, роскошные дома и частные самолеты относительно легко найти, потому что они «на виду», сказал чиновник. «Сложнее всего будет в местах, где люди создали подставные компании, чтобы скрыть свои активы».

Представитель Bank of New York Mellon, переименованного в BNY Mellon, сказал, что фирма «серьезно относится к своей роли в защите целостности мировой финансовой системы», но отказался отвечать на вопросы об отчетах, представленных фирмой, в том числе о том, сделал все последующие документы, связывающие сделки с Керимовым.

Российский миллиардер Сулейман Керимов — политический союзник президента Владимира Путина и член верхней палаты российского парламента. (Михаил Светлов/Getty Images)

Керимов входит в число более чем 4000 российских лиц, имена которых фигурировали в огромных массивах секретных офшорных финансовых документов, полученных ICIJ в последние годы. Среди них коллекция из более чем 11,9 миллионов документов, известная как «Документы Пандоры», которая легла в основу серии расследований, опубликованных The Post и международными партнерами в прошлом году.

Россиян больше, чем представителей других национальностей в списках лиц, которые обратились к юридическим фирмам и финансовым консультантам, которые обслуживают глобальные элиты, стремящиеся укрыть свои активы в Панаме, Каймановых островах и других налоговых гаванях.

Подробности в этой статье взяты из этих сокровищ, а также из тайника разведывательных отчетов, поддерживаемых Сетью по борьбе с финансовыми преступлениями США, подразделением Министерства финансов, которое является основным хранилищем отчетов, которые банки по закону должны подавать, чтобы отметить подозрительные транзакции.Файлы FinCEN, как известно, были получены BuzzFeed News и переданы ICIJ.

Продолжение истории под рекламой

Продолжение истории под рекламой

Использование лазеек

Записи дают удивительное представление о тактике, которую олигархи использовали, чтобы скрыть или иным образом защитить свое богатство в экономической гонке вооружений, которая усилилась после вторжения России в Украину. В последующие шесть недель Соединенные Штаты ввели санкции в отношении более чем 500 россиян и предприняли шаги, чтобы укрепить свои возможности по обеспечению соблюдения этих мер.

Администрация Байдена запросила миллионы долларов в виде нового федерального финансирования для групп судебно-медицинских экспертов в Министерстве финансов, создала подразделение «Клептозахват» в Министерстве юстиции и сформировала международную оперативную группу с союзниками для обмена финансовой разведкой. Название оперативной группы, РЕПО, является сокращением от ее добычи: российские элиты, доверенные лица и олигархи.

Но, несмотря на беспрецедентное сотрудничество правительств западных стран, в санкционных списках, принятых США и их союзниками, по-прежнему существуют несоответствия, а также лазейки, которыми пользуются олигархи.

[Как санкции США наносят скрытый урон российским олигархам]

Такие уязвимые места были выявлены в прошлом месяце, когда Алексей Мордашов, которого журнал Forbes недавно назвал самым богатым человеком России, продал большую часть своих акций в одном из крупнейших туристических конгломератов Европы. , заявила фирма, подставной компании на Британских Виргинских островах, возможно, защищая 1,4 миллиарда долларов от европейских санкций.

56-летний Мордашов является крупнейшим акционером «Северстали», сталелитейного и горнодобывающего конгломерата, который рекламировал использование своих высокопрочных материалов в российской бронетехнике.Европейские санкционные органы также ссылались на его доли в российском банке, который обогатил союзников Путина, а также в медиа-компаниях, обвиняемых в трансляции антиукраинской пропаганды.

Его 213-футовая яхта Lady M недавно была захвачена итальянской полицией для обеспечения соблюдения европейских санкций. Но Мордашову, возможно, удалось вывести другие активы за пределы досягаемости европейских властей.

Продажа Мордашовым почти 30-процентной доли в немецкой туристической компании TUI Group была раскрыта после начала российского вторжения в Украину, но до того, как он попал под европейские санкции, согласно заявлениям TUI.

Алексей Мордашов, недавно названный самым богатым человеком в России, находится под европейскими санкциями, но, возможно, ему удалось вывести некоторые активы из-под контроля властей.

(Михаил Светлов/Getty Images)

Президент России Владимир Путин разговаривает с Мордашовым во время посещения колледжа в Череповце, Россия, февраль 2020 года. Леди М 5 марта. 213-футовая яхта Мордашова была недавно арестована в рамках европейских санкций.

(Andrea Bernardi/AFP/Getty Images)

Сначала TUI заявила, что не знает, кто владеет или контролирует подставную компанию Ondero Ltd., которая внезапно стала одним из ее основных акционеров. Только после того, как Мордашов получил список подробных вопросов от репортеров ICIJ со ссылкой на подробности, обнаруженные об Ондеро в документах Пандоры, был установлен тайный покупатель.

На следующий день в TUI заявили, что им «сообщили», что Ondero принадлежит Марине Мордашовой, которую в СМИ называют женой олигарха.

Эксперты считают, что эта сделка, по крайней мере на данный момент, может смягчить воздействие европейских санкций. В отличие от самых последних санкций, введенных Соединенными Штатами, европейские меры, как правило, не включают положений, касающихся родственников основной цели.

Продолжение истории под объявлением

Продолжение истории под объявлением

Мордашов пока не подвергался санкциям со стороны США. Его имя не фигурировало в опубликованной версии списка «приоритетных» целей санкций, который министерство финансов недавно разослало союзникам.Однако бывшие чиновники и эксперты заявили, что он, вероятно, находится под прицелом правительства США.

«Мы также в частном порядке поделились списком [дополнительных] имен, за которыми мы хотим следить», — сказал высокопоставленный чиновник Министерства финансов, когда его спросили о Мордашове и других олигархах, которые до сих пор не попали под санкции США. Чиновник отказался уточнить.

В письменном заявлении Мордашов не ответил прямо на подробные вопросы, но назвал российское вторжение в Украину «трагедией для двух братских народов».Он добавил: «Я не имею абсолютно никакого отношения к возникновению нынешней геополитической напряженности, и я не понимаю, почему ЕС наложил на меня санкции».

[Секретные деньги, шикарная недвижимость и тайна Монте-Карло]

Предполагаемые связи с Кремлем

Два года назад именно Керимов был включен Forbes в список самых богатых людей России. увеличил стоимость 76-процентной доли его семьи в крупнейшей российской золотодобывающей компании ПАО «Полюс».По данным Forbes, с тех пор его состояние уменьшилось, но все еще колеблется в районе 13 миллиардов долларов.

В среду «Полюс» сообщил, что его крупнейший акционер, сын Керимова Саид, продал 30% акций компании. Этот шаг сократил долю Керимовых в «Полюсе» ниже 50%, что потенциально защитило компанию от санкций.

Керимов, 56 лет, замкнутый человек, который редко дает интервью, но известен показным поведением. По мере того, как его богатство росло, он регулярно устраивал роскошные вечеринки, на которых, как сообщается, выступали Шакира и Бейонсе.В 2006 году он сильно обгорел после того, как врезался на Ferrari за 650 000 долларов в дерево на бульваре вдоль средиземноморского побережья Франции.

Экономист по образованию, он заработал свое первоначальное состояние, приобретя доли в российских корпорациях, в том числе в Сбербанке и Газпроме, которые впоследствии стали доминирующими игроками в банковской сфере и добыче ископаемого топлива. Он сделал это с помощью кредитов на миллиарды долларов в банках, поддерживаемых Кремлем, по словам официальных лиц США и сообщениям журналистов.

Сулейман Керимов наблюдает за футбольным матчем между Россией и Ираком в январе 2012 года на стадионе в Дубае.Керимов купил российский клуб «Анжи» из Махачкалы в 2011 году. Через пять лет он продал его.

(AFP/Getty Images)

Вход во французскую виллу, предположительно связанную с Керимовым.

(Yann Coatsaliou/AFP/Getty Images)

Ice, почти 300-футовая яхта, ранее принадлежавшая Керимову, стоит на якоре в Турции в октябре 2014 года. Способность относительно неизвестного брать взаймы такие огромные суммы вызвала у экспертов по России и западных официальных лиц предположения о связях с Кремлем.Это подозрение усилилось в 2016 году, когда медиа-партнеры ICIJ сообщили, что компании, связанные с Керимовым, заплатили 200 миллионов долларов офшорным структурам, связанным с Сергеем Ролдугиным, виолончелистом и бывшим другом Путина. В российских государственных СМИ Ролдугин отрицал какие-либо правонарушения и заявил, что на рассматриваемых счетах хранились пожертвования богатых россиян, которые использовались, в том числе, для покупки инструментов для нуждающихся музыкантов.

Последним признаком статуса Керимова у Путина является то, что он был среди нескольких десятков руководителей бизнеса, вызванных на встречу с президентом России в день, когда вооруженные силы страны начали вторжение в Украину.

Карьера Керимова отмечена обвинениями в коррупции. В 2017 году, например, он был арестован французской полицией в аэропорту Ниццы и обвинен прокуратурой этого города в отмывании денег и уклонении от уплаты налогов в связи с покупкой четырех вилл на Французской Ривьере более чем за 100 миллионов долларов.

Это расследование привлекло внимание к давней связи Керимова со швейцарским бухгалтером и инвестором Александром Штудхальтером, которого французская прокуратура подозревала в том, что он действует как «подставное лицо», тайно удерживая виллы от имени олигарха.Согласно документам французского суда, следственный судья написал, что «действительным и исключительным бенефициаром вилл являются г-н Керимов и его семья».

Дела против мужчин были прекращены после дипломатического вмешательства Кремля в защиту Керимова. Российские официальные лица заявили, что как депутат Керимов обладает дипломатической неприкосновенностью, а официальный представитель Кремля Дмитрий Песков заявил тогда, что «в настоящее время МИД ведет интенсивную работу». Но компания, связанная с Керимовым и Штудхальтером, заплатила штраф в размере 1.4 миллиона евро и еще 10 миллионов евро в виде задолженности по налогам в рамках урегулирования.

Никита Сычов, юрист из Канн, Франция, чья фирма представляет Керимова, не ответил на подробный запрос о комментариях, заявив лишь, что после многолетнего расследования французские власти не подали официальной жалобы.

В письменном ответе на вопросы, представленные ICIJ, Штудхальтер отрицал какие-либо правонарушения и сказал, что он был «единственным владельцем этой собственности» и что Керимов был просто «арендодателем одной из вилл, но никогда не имел право собственности.

Продолжение истории ниже объявления

Продолжение истории ниже объявления

Предполагаемая договоренность на Ривьере соответствует схеме связей между двумя мужчинами, указывающей на роль Штудхальтера в империи Керимова. Их имена неоднократно пересекаются в кладе Пандоры с документами, свидетельствующими о том, что Штудхальтер принимал активное участие в создании компаний, связанных с Керимовым и его семьей.

Штудхальтер, по его собственным словам, был зарегистрированным владельцем Ferrari, которую Керимов разбил на Лазурном берегу, а также яхты стоимостью 150 миллионов долларов, которая, как широко сообщалось, принадлежала олигарху.Швейцарский бухгалтер также был председателем благотворительной организации, первоначально известной как Фонд Сулеймана Керимова, которая была создана под эгидой детей Керимова в Швейцарии и финансировалась за счет активов, переданных их отцом, согласно отчету в файлах FinCEN.

Дерево, на котором Керимов разбил Ferrari за 650 000 долларов у средиземноморского побережья Франции в 2006 году.

(Valery Hache/AFP/Getty Images)

Разбитая Ferrari.

(Valery Hache/AFP/Getty Images)

Сумма денег, которая, по-видимому, текла между Керимовым и Штудхальтером, временами была ошеломляющей.Например, в документе из архива Pandora описываются кредиты на общую сумму почти 3 миллиарда долларов, предоставленные в период с 2012 по 2015 год фирмой с Британских Виргинских островов, которая, как указано в корпоративных отчетах, принадлежит Штудхальтеру отдельной компании, контролируемой семьей Керимова.

Подпись Штудхальтера стоит на двух регистрационных документах 2016 года, в которых он идентифицируется как владелец офшорной компании Fren Global, выдавшей кредиты. Когда его спросили об этом, Штудхальтер заявил, что не распознает то, что он назвал «искаженной электронной подписью», и сказал, что продал Fren Global племяннику Керимова в 2014 году.

Племянник Нариман Гаджиев ответил в СМС на вопрос об этой сделке: «Подтверждаю заявления г-на Штудхальтера». Согласно документам и сообщениям СМИ, Гаджиев связан с другими деловыми предприятиями со своим дядей-миллиардером. От других вопросов он отказался.

Веб-сайт alexanderstudhalter.com, посвященный интересам и деятельности Штудхальтера, описал его основной бизнес как совместное инвестирование в различные предприятия с Керимовым. С тех пор он был снят.Отвечая на вопросы, Штудхальтер сказал, что он «не является и не был владельцем этого домена и не знает его содержимого». Его швейцарская фирма на протяжении многих лет была тесно связана с управлением российским капиталом. Этот факт отмечен в статье Post 1993 года, в которой цитируется отец Штудхальтера.

В заявлении, опубликованном в этом месяце для The Post, представитель Studhalter сказал, что швейцарский бухгалтер «не создавал и не поддерживал офшорные компании для г-на Керимова». Представитель Филипп Бланже заявил, что Штудхальтер и Керимов «инвестировали в совместные проекты» и что «после увольнения г.Штудхальтера в России в 2017 году, все его офшорные компании постепенно ликвидированы и сегодня их не существует».

Пробелы в отчетах

Предполагаемое мошенничество с недвижимостью во Франции примерно совпало с периодом, когда официальные лица BNY Mellon подали шквал отчетов о подозрительной деятельности (SAR) о банковских переводах со счетами, связанными документами Pandora с Керимовым.

Пробелы в этих отчетах отражают непрозрачность транзакций, но также вызывают вопросы об усилиях BNY Mellon по поиску ответов.

Один из отчетов, представленных банком, касался перевода в 2013 году 270 миллионов долларов подставной компании на Каймановых островах. Записи в базе данных Pandora показывают, что компания SH Advisors принадлежала другой подставной компании, которая, в свою очередь, принадлежала Фонду Сулеймана Керимова.

Деньги были отправлены подставной компании компанией Nitokris Ltd., зарегистрированной на Кипре. В очередной раз банковские чиновники, похоже, были озадачены тем, кто за этим стоит, ошибочно идентифицировав Nitokris как фирму, принадлежащую венгерскому профессору экономики.

Профессор Балаш Маркус сказал в переписке с ICIJ по электронной почте, что он управляет компанией в Венгрии с таким же названием, но никогда не слышал о кипрской компании. В документах Pandora не указано, кому принадлежит кипрская Nitokris Ltd.

В 2014 году BNY Mellon допустила еще одну ошибку, подав отчет о переводе 100 миллионов долларов в офшорную компанию LT Trading. Согласно копии документа, поиск в Интернете по этому имени привел к тому, что сотрудники службы контроля установили связь между платежом и британским торговцем фруктами и овощами.

Но в корпоративных записях Британских Виргинских островов была указана отдельная компания LT Trading, принадлежащая Гаджиеву, племяннику Керимова.

Платеж в размере 100 миллионов долларов этой фирме поступил от другой компании, Fletcher Ventures, которая, согласно документам, была зарегистрирована на Британских Виргинских островах.

В своем письменном ответе Штудхальтер сказал, что Флетчер «был дочерней компанией холдинговой компании», которой он «на 100% владел». Он добавил, что сделки «предполагали финансирование инвестиций в недвижимость, долгосрочную деятельность» его швейцарского предприятия.

Штудхальтер пренебрежительно отреагировал на вопросы о том, почему чиновники BNY Mellon отметили сделки с участием компаний, с которыми он и Керимов были связаны. «Власти давно бы приняли меры… если бы эти SAR имели какое-то значение», — сказал он. «Чего они, по-видимому, не сделали, поскольку все транзакции были чистыми, правильными и поддающимися проверке».

[Миллиарды скрыты за пределами досягаемости]

История продолжается под рекламой

История продолжается под рекламой

Впереди трудности

BNY Меллон, историческое учреждение, ведущее свою родословную от Александра Гамильтона, по сути функционировало как канал для переводов как сообщалось, переводя деньги от имени других банков, где у рассматриваемых компаний были счета.Банк не ответил на вопросы о том, связывался ли он с другими учреждениями, чтобы узнать, кто стоит за Fletcher, LT Trading и другими подставными лицами.

В своем заявлении представители банка заявили, что «как доверенный член международного банковского сообщества мы полностью соблюдаем все применимые законы и правила». Банк не ответил на конкретные вопросы по поданным отчетам.

Ошибки в SAR банка и отсутствие какой-либо ссылки на Керимова указывают на потенциально серьезные недостатки в данных, собранных FinCEN, агентством, которое составляет SAR, передает наиболее важные данные разведывательным и правоохранительным органам и будет служить репозиторий для более подробных записей о праве собственности, требуемых в соответствии с новыми законами.Санкционные органы рассчитывают широко полагаться на эти данные в своих усилиях по обнаружению активов олигархов.

Информационные пробелы «являются одной из проблем данных FinCEN», сказал высокопоставленный чиновник Министерства финансов США. «FinCEN и подобные агентства в Великобритании и во всем мире, вероятно, являются важным элементом отслеживания олигархов».

В последние недели, когда были объявлены новые санкции в ответ на российское вторжение в Украину, Министерство финансов призвало банки и другие финансовые учреждения более тщательно проверять транзакции и более тщательно подавать отчеты в FinCEN.

Но даже решительные попытки разоблачить истинных владельцев оффшорных счетов могут привести в тупик.

Регистрационные документы Fletcher Ventures, которая перевела 100 миллионов долларов компании, контролируемой племянником Керимова, показывают , что фирма принадлежит некоему Ренато Коппо, согласно файлам Pandora.

Это имя соответствует владельцу тату-салона в Люцерне, Швейцария, городе, где находится Штудхальтер, швейцарский юрист и соратник Керимова.В своем письменном ответе Штудхальтер сказал, что Коппо был не владельцем Fletcher, а «наемным работником».

Когда швейцарские репортеры, работающие с ICIJ, подошли к Коппо в его студии татуировки и пирсинга, он отказался обсуждать свою связь с Флетчером. Вместо этого он направил вопросы Штудхальтеру.

Подкаст: Путин, уборщица и тайна Монте-Карло

Секретные деньги, шикарная недвижимость и тайна Монте-Карло: документы Pandora Papers связывают женщину, предположительно состоящую в тайных многолетних отношениях с Путиным, в роскошную квартиру в Монако .

Об этой истории

Вудман — репортер ICIJ. Сцилла Алекчи из ICIJ и Кэтрин Белтон внесли свой вклад в этот отчет. Дизайн и разработка Фрэнка Халли-Джонса.

Документы Пандоры — это расследование, основанное на более чем 11,9 миллионах документов, раскрывающих потоки денег, имущества и других активов, скрытых в офшорной финансовой системе. «Вашингтон пост» и другие новостные организации разоблачили причастность политических лидеров, изучили рост отрасли в Соединенных Штатах и ​​продемонстрировали, как ее секретность защищает активы от правительств, кредиторов и тех, кого злоупотребляют или эксплуатируют богатые и влиятельные люди.Крупнейший в своем роде кладезь конфиденциальной информации был получен ICIJ, организовавшим расследование. Подробнее об этом проекте.

Центр передового опыта в области оффшорной энергетики

Признавая рост сектора морской возобновляемой энергетики, Морской колледж учредил Центр передового опыта по морской энергетике, чтобы сосредоточиться на создании рабочей силы для экологически чистой энергетики и поощрении исследований в этой растущей области. Центр был открыт благодаря гранту Инициативы штата Нью-Йорк по развитию карьеры в области чистой энергии и будет предоставлять аудиторные и онлайн-программы обучения по ветроэнергетике, динамическому позиционированию и эксплуатации морских судов.Он также будет служить исследовательским ресурсом для морских возобновляемых источников энергии.

 В сентябре 2019 года Центр провел свою первую конференцию по оффшорной ветроэнергетике, на которой был представлен обзор технологий производства энергии ветра в океане, при этом особое внимание было уделено развитию вспомогательной инфраструктуры, необходимой для установки и поддержки проектов по производству энергии ветра в нашем регионе. Сводки и основные моменты конференции.

Центральные объективы

  1. Разработка очных/онлайн-курсов и программ по возобновляемым источникам энергии в море, включая кредитные/некредитные курсы, ведущие к получению сертификатов и ученых степеней

  2. Изменения в учебной программе Морского колледжа Фостер и инновации в области морских возобновляемых источников энергии: производство, установка и техническое обслуживание

  3. Предоставлять преподавателям и студентам возможности для проведения совместных исследований

Контактная информация

Помощник Джеймс Рогин, главный исследователь, Центр передового опыта в области оффшорной энергетики, Морской колледж, Школа морского образования и обучения, Департамент профессиональной подготовки моряков

Группа исследований морской энергетики

Др.Шмуэль Яхалом, почетный профессор, Школа бизнеса, естественных и гуманитарных наук Морского колледжа, Департамент глобального бизнеса и транспорта

Капитан Эрик Йоханссон, почетный профессор службы Морского колледжа, Школа морского образования и обучения, заведующий кафедрой морских технологий и операций

Доктор Амани Якуб, профессор Инженерного факультета морского колледжа

Northeast Offshore Wind — Mid-Atlantic Fishery Management Council

Рекомендации по исследованию

Приложения NOAA для составления карт мест обитания и охраняемых ресурсов

The Essential Fish Habitat (EFH) Mapper — это интерактивная платформа для просмотра карт местообитаний, определенных как необходимые для управления рыбными ресурсами. виды для нереста, размножения, кормления или выращивания до зрелости.Консультации EFH с NOAA Fisheries требуются всякий раз, когда федеральное агентство санкционирует, финансирует или предпринимает действия (например, санкционирование строительства ветряной электростанции) в районе, который повлияет на EFH. Более подробная информация о процессе консультаций EFH доступна на веб-странице NOAA Fisheries.

The Protected Resources: Section 7 Mapper — это интерактивная платформа для определения мест обитания находящихся под угрозой исчезновения видов и их критической среды обитания в Большой Атлантике.Все федеральные действия, которые могут повлиять на виды или критически важные среды обитания, перечисленные в соответствии с Законом об исчезающих видах (ESA), должны проходить консультации между ведущим федеральным агентством и NOAA Fisheries или Службой рыболовства и дикой природы США, в зависимости от вида. Все морские ветроэнергетики, скорее всего, потребуют консультаций ESA с NOAA Fisheries. Более подробная информация о процессе консультаций ESA Section 7 доступна на веб-странице NOAA Fisheries.

Региональные порталы данных об океане

Портал данных по Среднеатлантическому океану и Портал данных по Северо-восточному океану — это онлайн-ресурсы, которые объединяют имеющиеся данные для визуализации и анализа информации об океанских ресурсах и использовании человеком, такой как рыболовные угодья, зоны отдыха, судоходные пути, районы обитания. , и энергетические объекты, среди прочего.Данные включают районы морских проектов и кабельные коридоры для определенных проектов ветроэнергетики.

Министерство энергетики США

Министерство энергетики США (DOE) проводит и финансирует научно-исследовательские и опытно-конструкторские работы, связанные с оффшорной ветровой энергией, через свое Управление технологий ветроэнергетики. Чтобы получать информацию о деятельности в области ветроэнергетики и возможностях общественного обсуждения, подпишитесь на получение обновлений по электронной почте от Министерства энергетики. Посетите страницы, указанные ниже, чтобы узнать больше.

Дополнительные документы и ресурсы

Контакты

Отказ от ответственности: Многие ссылки на этой странице ведут на внешние веб-сайты, не управляемые Советом Средней Атлантики или Новой Англии.Мы приложили все усилия, чтобы ресурсы, перечисленные на этой странице, были актуальными и актуальными. Однако Советы не могут гарантировать точность информации, представленной на веб-сайтах, не принадлежащих Совету. Ссылки на внешние веб-сайты не означают одобрения или рекомендации какого-либо Совета. Если у вас есть вопросы или сомнения, свяжитесь с сотрудниками, указанными внизу этой страницы.

Стратегия ЕС по морской возобновляемой энергии

Морская возобновляемая энергия состоит из множества различных природных и чистых источников, таких как ветер, волны и приливы.Это позволяет избежать некоторых проблем, с которыми сталкиваются возобновляемые источники энергии на суше — холмы, здания, дороги или другие виды деятельности человека, которые затрудняют подключение к сети, — даже если они сталкиваются с дополнительными проблемами, такими как конкуренция за доступ к морскому пространству.

Энергия океанов может быть использована с помощью современных технологий без выбросов парниковых газов, что делает возобновляемые источники энергии в море потенциальным краеугольным камнем перехода к чистой энергии в ЕС.

ЕС стремится к 2050 году стать первым климатически нейтральным континентом, как подчеркивается в Европейском зеленом соглашении, и поэтому возобновляемые источники энергии на шельфе имеют ключевое значение.

Инвестиции в сектор

Возобновляемая энергетика на шельфе охватывает несколько источников энергии и различные технологии, находящиеся на разных стадиях развития. Они сопряжены со своим собственным набором проблем и возможностей для европейских энергетических систем, морских пользователей, промышленных субъектов и гражданского общества.

В период восстановления от COVID-19 важно по возможности направить инвестиции в оффшорные возобновляемые источники энергии, поскольку это, вероятно, увеличит постоянные рабочие места и экономическую активность и тем самым будет способствовать зеленому восстановлению и долгосрочной устойчивой, инклюзивной рост.

Непрерывное развитие европейской энергетической инфраструктуры, нормативно-правовой базы, структуры рынка, а также исследований и инноваций в равной степени необходимо для стимулирования и улучшения оффшорных возобновляемых источников энергии и содействия необходимым инвестициям. Это включает в себя интеграцию морских возобновляемых источников энергии на уровне морских бассейнов в Северном, Балтийском, Средиземном и Черном морях, Атлантическом океане и самых отдаленных регионах и заморских территориях ЕС, а также обеспечение амбициозных целей в национальных морских пространственных планах.

Региональное сотрудничество по развитию наземной и морской сетевой инфраструктуры также принимается во внимание при пересмотре Положения о трансъевропейских энергетических сетях (TEN-E), запланированном к концу 2020 года.

Процесс разработки новой стратегии

Для обеспечения что морские возобновляемые источники энергии могут помочь в достижении амбициозных целей ЕС в области энергетики и климата, 19 ноября 2020 года Комиссия опубликовала специальную стратегию ЕС в отношении морских возобновляемых источников энергии COM(2020)741, в которой оценивается их потенциальный вклад и предлагаются пути для поддержки долгосрочных устойчивое развитие этого сектора.

Чтобы максимизировать свое влияние, стратегия ЕС выходит за рамки узкого определения факторов производства энергии и обращается к более широким вопросам, таким как

  • доступ к морскому пространству
  • аспекты промышленности и занятости
  • региональное и международное сотрудничество
  • технологический перенос исследовательских проектов из лаборатории в практику

Усиливая роль оффшорной энергетики в энергетическом балансе, стратегия подчеркивает, что устойчивость и, в частности, защита окружающей среды и биоразнообразия будут ключевыми принципами для всех аспектов обеспокоенный.

Эта стратегия будет обсуждаться с Советом и Европейским парламентом, с региональными представителями, заинтересованными сторонами, социальными партнерами, НПО и гражданами ЕС, прежде чем приступить к реализации предложенных политических действий. В качестве первого шага 11 декабря 2020 года Совет принял выводы о содействии европейскому сотрудничеству в области оффшорной энергетики, дав политическое направление Комиссии для обеспечения скорейшего выполнения этих выводов и стратегии ЕС в области возобновляемых источников энергии на шельфе.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *